ГЕОГРАФІЯ , 6 КЛАС

Географія 9 клас

01.12.2022
Контрольна робота № 2 
Пройти тестування за посиланням


24.11.2022
Переглянути презентацію за посиланням
Пройти тестування за посиланням

18.11.2022 
Повторити параграфи 18,19,20.
Виконати практичну роботу № 4
Інструкція після параграфу 18 та дослідження: Проблеми та перспективи дослідження та освоєння родовищ нафти і газу у шельфі Чорного та Азовського морів.


17.11.2022
Прочитати параграф 20
Пройти тестування за посиланням

15.11.2022
Прочитати параграф 19
Пройти тестування за посиланням


11.11.2022
Прочитати параграфи 17,18


08.11.2022
Прочитати параграф 16.
Пройти тестування за посиланням



04.11.2022
Виконати практичну роботу №3 . Інструкція на сторінці 81.
Пройти тестування за посиланням



01.11.2022
Прочитати параграф 15
Переглянути презентацію за посиланням
Пройти тестування за посиланням



21.10.2022
Прочитати параграф14.
Переглянути презентацію за посиланням
Пройти тестування за посиланням. Відповіді на тести прислати  у тімс


18.10.2022
Прочитати параграф13. Виконати практичне завдання стор 67.
Пройти тестування за посиланням




14.10.2022
Прочитати парграф 13. Виконати практичні завдання стор 67,68


11.10.2022
Прочитати параграф11, 12. Виконати практичні завдання стор 56, 61
Пройти тестування за посиланням



07.10.2022
Тематична контрольна робота. Пройти тестування за посиланням

04.10.2022
Прочитати парграф 10.  Переглянути презентацію за посиланням



30.09.2022
Прочитати параграф 9.
Виконати практичну роботу № 2 .  стор 48. 
Переглянути презентацію за посиланням



20.09.2022
Прочитати параграф 6, переглянути презентацію за посиланням



16.09.2022
Прочитати параграфи 3, 5. . Переглянути презентацію за посиланням



12.09.2022
Прочитати парграф 4.  Переглянути презентацію за посиланням. Виконати практичні завдання стор 25.



09.09.2022
Прочитати параграф 2. Виконати завдання стор 15, практичні - письмово. Пререгляньте презентацію за посиланням та виконайте завдання у презентації




05.09.2022
Доброго дня, дорогі учні.
Технічні засоби поки що не дають можливості спілкуватися з вами через інтернет. Але я  працюю над усуненням цієї проблеми. Тому сьгоднішній урок через блог. Про подальшу нашу роботу я повідомлю.
 А сьогодні: 
1.Перш за все підпишіть зошити. 
2. Прочитайте параграф 1.
3. Перегляньте презентацію і виконайте завдання , що у презентаціїза посиланням.
4. Придбайте атлас і контурну карту.



06.06.2022
Виконати тематичний тест за посиланням



30.05.2022
Виконати контрольну роботу онлайн - тест, або ту що нижче. Але відповіді прислати на вайбер
Це контрольна робота за 2 семестр
АБО

КОНТРОЛЬНА РОБОТА ЗА ІІ СЕМЕСТР
І рівень

1. Вид транспорту, який забезпечує в Україні близько 80 % вантажних та 50 % пасажирських перевезень:
а) автомобільний;                                     б) залізничний;
в) морський;                                             г) авіаційний;

2. Лідер світу за кількістю прибулих до країни туристів:
а) США;                                                    б) Франція;
в) Китай;                                                   г) Італія.

3. Зовнішньоторговий обіг — це:
а) різниця між експортом та імпортом держави;
б) сума імпорту та експорту держави;
в) сумарна вартість проданих за межі країни товарів та послуг;
г) вартість імпортованих в країну товарів у перерахунку на душу населення.

4. Яке твердження НЕ є правильним?
а) Морський транспорт є головним у міжнародних вантажних перевезеннях;
б) у найбільш високо розвинених країнах значними темпами збільшується частка залізничного транспорту в загальній структурі транспорту;
в) Атланта, Чикаго, Нью-Йорк — найбільші аеропорти США;
г) територією України проходять 4 європейських МТК.

5. Джерелом фінансування освіти в усіх країнах світу є держава:
а) Так;                                    б) ні.

6. Масштабні центри зосередження наукових центрів щодо розроблення інноваційно-технологічних проектів та індустріальних виробництв для їхнього випробовування та впровадження — _______________________________________ .

ІІ рівень

7. Оберіть твердження, що відповідають сучасному стану світового зовнішньоторговельного обігу:
а) темпи зростання значно більші, ніж темпи зростання виробництва;
б) задля регулювання операцій та певних правил країни об’єднуються в торгові організації;
в) темпи розвитку свідчать про послаблення інтернаціоналізації виробництва;
г) посилюється торгівля готовими товарами;
д) у структурі потоків суттєвими темпами зростає частка технологій, послуг;
є) задля пришвидшення обміну країни посилюють регіональну інтеграцію;
е) у структурі потоків переважають сировинні складові та машини.

8. Дайте визначення поняття «вантажообіг». __________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Визначте співвідношення між географічними об’єктами та їхньою спеціалізацією.
1) Лондон;                                       а) «Перевальна база світу»;
2) Бангалор;                                     б) штаб-квартира СОТ;
3) Сінгапур;                                     в) міжнародний фінансовий центр;
4) Багамські острови;                      г) світовий ІТ-центр;
д) офшорна зона.

ІІІ рівень

10. Окремі держави світу в міжнародному поділі праці роблять ставку на розвиток туризму. Наведіть приклади країн, зазначте, які чинники сприяли такій спеціалізації.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________

11. Які глобальні проблеми найбільше проявляються на території України? Наведіть приклади.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІV рівень
12. Розвиток транспорту вважають головним чинником посилення глобалізаційних процесів. Висловіть свою думку з приводу цього, наведіть аргументи.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


23.05.2022
Прочитати параграф  48
Виконати онлайн - тест за посиланням



16.05.2022
Прочитати параграф 46, 47
Провести дослідження стор . 262.
Виконану роботу прислати на вайбер.



09.05.2022
Прочитати парграфи 44,45

02.05.2022
Прочитати  параграф 43.
Переглянути презентацію за посиланням
Пройти онлайн - тестування 

25.04.2022
Прочитати параграф42.
Переглянути презентацію
Пройти онлайн - тестування:


18.04.2022
Прочитати параграф  41
Переглянути презентацію
Пройти тестування


11.04.2022
Прочитати параграф 40
Пройти тестування за посиланням 


04.04.2022
Прочитати параграф 39
Пройти тестування 



28.03.2022
Прочитати параграф 38. 
Пройти тестування за посиланням



21.03.2022
Прочитати параграф 37. Дати відповіді на питання  стор. 207 - 207. Накреслити і заповнити таблицю  на стор. 207. Виконати дослідження стор. 207



07.02.2022
Прочитати параграф 35. Дати відповіді на питання  стор 195. Зробити дослідження стор. 195.



31.01.2022 
Прочитати параграф 34. 
Виконати практичні завдання на сторінці 189. Виконати дослідження на стор 189



Контрольна робота за І семестр



18.11.2021
Прочитати параграф 21. Виконати завдання на стор 112 - усно .  Практичне завдання - письмово. Практична робота № 5.1  - всі три завдання письмово. 



15.11.2021
Прочитати параграф 20. Опрацювати питання після тексту. На карті атласу  знайти і вивчити місцерозташування та назви родовищ та басейнів, що перераховані у тексті..
Переглянути презентацію:



11.11.2021
Прочитати параграф 19. Опрацювати питання після тексту. На карті атласу знайти всі басейни та родовища, що перераховані у параграфі. Вчитися їх називати та показувати їх місцерозташування.




08.11.2021
Проочитати параграф 18. Опрацювати питання  на стор 95. Виконати практичну роботу та дослідження( завдання на стор  96)



04.11.2021
Проочитати параграф 17. Виконати завдання після тексту. Практичне завдання виконувати письмово. Використовуючи  формули розрахунку ресурсозабезпеченості стор. 88,  вирахувати ресурсозабезпеченість США, Росії, Австралії, Китаю вугіллям, нафтою, залізною рудою за таблицею на стор 89.
Пройти тестування



01.11.2021
Прочитати параграф 16. Виконати завдання після тексту.. Практичне завдання виконати письмово







28.10.2021
Прочитати параграф 15. . Виконати практичну роботу № 3 , стор 81. 



25.10.2021
Прочитати і опрацювати параграф14. Скласти схему  "Кормова база тваринництва". Використати матеріали з інтернету.
Переглянути  презентацію.



17.05.2021
Пройти  тестування



26.04.2021
Виконати тестові завдання


19.04.2021
Прочитати параграф 48. Виконати завдання по тексту параграфу та після параграфу. Виконати дослідження: Прояв глобальних проблем  у своєму регіоні. 
Переглянути презентацію та відео.



12.04.2021 р.
Прочитати прараграф 47. Виконати завдання після тексту. . Переглянути фільм.



29.03.2021.
Прочитати параграф 46. Виконати завдання після тексту. Переглянути презентацію.


01.02.2021
Прочитати параграф: Транспорт  світу. 
На контурну карту нанести:
- найбільші транспортні коридори світу;
- найбільші порти, аеропорти, транспртні вузли України та світу;
- найважливіші транспортні вузли та  шляхи України


18.01.2021
Прочитати параграф 36. Виконати завдання після тексту. Виконати дослідження,  практичне завдання. 

11.01.2021

ПРОЧИТАТИ  ПАРАГРАФ 34 - 35
Виконати заввдання до параграфів,  виконати дослідження

14.12.2020 
Прочитати параграф 31
Виконати завдання після параграфу.
Переглянути презентацію за посиланням.
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-geografia-masinobuduvanna-svitu-104948.html

Тема  Машинобудування світу. Взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни і рівнем розвитку машинобудування. Найбільші країни-виробники літаків, легкових автомобілів, морських суден, верстатів, комп’ютерів, робототехніки.


1. Які схеми машинобудування відображають внутрішньогалузеві (ВГ) зв’язки, а які — міжгалузеві? Складіть схему ВГ та МГ зв’язків .

Приклад

2. Запропонуйте свої приклади внутрішньо- та міжгалузевих зв’язків машинобудування. З’єднайте стрілками види спеціалізації та назви продукції машинобудування (технологічні процеси).


Машинобудування є найважливішою галуззю промисловості сучасного світу.Сучасне машинобудування стало дуже наукомістким.У високорозвинених країнах воно поглинає більш як половину всіх витрат на науково-дослідницькі роботи. Загальносвітовою тенденцією є постійне ускладнення машин.

Найбільше автомобілів виробляють Японія (майже 1/4 світового виробництва)Німеччина(1/6), США (близько 1/8), Франція, Південна Корея, Іспанія, Італія. Вони працюють на імпортних деталях, використовуючи дешеву робочу силу. Суднобудування втратило своє колишнє значення.  У світовому суднобудуванні провідні позиції у Японії, Республіки Кореї, ФРН, Бразилії.

 У період НТР великого значення набуло авіаракетобудування. До відмінних рис АРКП відноситься і її висока капіталомісткість. Авіаракетно-космічна промисловість (АРКП) водночас із електронною є найбільш наукомісткою галуззю промисловості. Спочатку АРКП формувалася як галузь військового характеру й лише згодом перейшла на виробництво цивільної продукції (авіалайнери, вертольоти, супутники зв’язку, метеосупутники). Розвиток галузі визначається розміром постійних військових замовлень держави, а також можливостями експорту авіа­ційної техніки до інших країн. Виробництво галузі не масове, а штучне. Так, щорічне виготовлення великих пасажирських авіалайнерів не перевищує 1 тисячі, вертольотів військового і цивільного застосування — 600–1200 одиниць на рік. Лише виробництво легких літаків (навчальних, спортивних, ділових та ін.) здійснюється у великих обсягах через значний попит на них і порівняно невисокі ціни (великий авіалайнер коштує 180 млн дол., а легкий літак — 20–80 тис. дол.). 90 % усіх великих цивільних авіалайнерів виробляють дві фірми у сві­ті — «Боїнг» (США), «Ейрбас індастрі» (яка об’єднала авіа­ційні фірми Франції, Німеччини, Великої Британії та Іспанії).

 Ще одна чи не найважливіша її особливість полягає в найтісніших зв’язках з військово-промисловим комплексом. До цього комплексу повністю або частково належать її найбільші концерни та корпорації «Макдоннел-Дуглас», «Локхід Мартін», «Боїнг», «Нортроп», «Юнайтед Текнолоджіз» в США, «Аероспасиаль», «Брітіш ейрспейс», «Даймлер-Бенц» у Західній Європі.
Безперечними лідерами у цій галузі є США, Франція та Китай. Роль залізничного машинобудування дещо зменшується.Точне машинобудування  надало світові новітню продукцію приладобудування, електротехніки й особливо електроніки. Точне машинобудування наукомістке, тому тяжіє до великих міст — наукових центрів.Зокрема, світовим лідером у складанні телевізорів, радіоприймачів, годинників, пральних та швейних машин зараз є Китай.Отже, існує три головних машинобудівних регіони світу: Північна Америка (30 % світового виробництва; тут пріоритетний розвиток мають авіаракетобудування і точне машинобудування;головну роль відіграють США), Західна Європа (дає майже 30 %, в основному продукцію автомобілебудування, верстатобудування і точного машинобудування, безперечна першість тут належить Німеччині) та Східна і Південно-СхіднаАзія.

Світові тенденції розвитку машинобудування

Структура машинобудування в ході НТР зазнала істотних змін на всіх рівнях. У ХХ ст. сформувалася його традиційна структура.

Сьогодні з електротехнічної промисловості виокремлюється самостійна галузь — електронна промисловість. Це найважливіша зміна в структурі галузі. У транспортній галузі різко збільшилося значення автомобільної та авіаційної промисловості (особливо ракетно-космічної).

Пріоритетна роль електронної, автомобільної та авіаційної галузей промисловості зумовлена високою вартістю їх продук­ції, а електронної та автомобільної, крім цього, — масовістю зі стійким попитом на їхню продукцію. Те саме спостерігається в електротехнічній промисловості з масовим виробництвом до­рогої продукції побутового призначення тривалого користування (холодильники, пральні машини, кондиціонери та ін.).

Електронна промисловість — найбільш наукомістка галузь сучасного машинобудування. Її характерною ознакою є те, що всі наукові розробки без зволікання впроваджуються у вироб­ництво.

Найвища частка (до 45 %) за вартістю загального обсягу продукції припадає на різні види обчислювальної техніки — від калькуляторів до найскладніших комп’ютерів. У 1955 році вартість продукції цієї галузі оцінювалася в 0,2 млрд дол. США, а в 1990 році — 360 млрд дол. США (у 1800 разів більше), цю суму можна порівняти лише з вартістю видобутку нафти на всій планеті. Стрімке зростання вартості продукції відбиває виняткову роль електроніки в усіх сферах діяльності людини.

Комп’ютери виготовляє понад тисяча фірм світу, однак пере­важну їх частину дають 20–25 найбільших. Серед них абсолютним лідером є ІВМ, на частку якої припадає понад половина світової комп’ютерної продукції. Це одна з провідних фірм США. Другою у світі за величиною продажів комп’ютерів є японська «Фудзіцу», яка виробляє продукцію за вартістю, майже в п’ять разів нижчою.

У машинобудуванні окремих країн електронна промисловість зайняла провідні позиції (у Сінґапурі, Республіці Корея це — галузь спеціалізації, яка дає половину вартості всієї продукції промисловості в країні). У країнах з розвиненим машинобудуван­ням виробництво електроніки відсунуло деякі традиційні галузі машинобудування, його частка стала досить високою: за деякими оцінками, у США вона досягла 46, а в Японії — 40 %.

Автомобільна промисловість — одна з найбільш високорента­бельних, дохідних галузей світової обробної індустрії. У розви­нених країнах термін використання автомобіля (пасажирського і вантажного) становить три — п’ять років, але ця тенденція пояснюється не фізичним зношуванням автомобіля, а моральним старінням (високий рівень життя дозволяє висувати високі вимоги до авто — новизна, комфортність, безпека та ін.). Автомобільна промисловість — одна з найбільш монополізованих галузей світової індустрії, у середині 90-х років ХХ ст. чотири найбільші компанії складали майже половину всіх автомобілів світу («Дженерал Моторз» — 14,3 %; «Форд» — 12,6; «Фольксваген» — 10,6; «Тойота» — 10,3 %). Основні виробники автомобілів — Японія (12,3 млн.), США (10,9 млн.), ФРН (4,6 млн.), Франція (3,5 млн.). До найбільших автомобільних фірм світу належать «Дженерал моторе», «Форд», «Краслер» (США), «Тойота», «Ніссан», «Хонда» (Японія), «Фольксваген» (ФРН), «Фіат» (Італія) та ін.

Науково-технічні центри, технополіси

У сучасному світовому господарстві науково-технічні зони стають новим соціальним феноменом. Науково-технологічні пар­ки, які поєднують науково-дослідні, технологічні та виробничі підприємства, забезпечують найшвидше впровадження науково-дослідних робіт та винаходів у промисловість і бізнес. Основне завдання цих інноваційних структур — сприяння розвитку ви­соких і надвисоких технологій. Зараз у найбільш розвинутих країнах світу існують і успішно функціонують понад 500 різних видів таких структур, кількість яких постійно збільшується. Абсолютна більшість науково-технічних зон зосереджені в США, Японії, Китаї, країнах Західної Європи, у Росії. На кінець XX ст. у США функціонувало понад 160 таких зон (30 % від їх кількості у всьому світі), існують вони й у Німеччині (60), Росії (60), Китаї (52), Великій Британії (40), Франції (30), Японії (20). В Україні зараз почали роботу 17 технопарків.

Технопарки відіграють велику роль у розвитку авіакосмічної техніки, біоінженерії і біомедицини, у розробці нових технологій у багатьох галузях промисловості й вивченні Землі та її при­родних ресурсів.

Технологічні парки — це найбільш масштабні інноваційні центри, у яких забезпечуються максимально сприятливі умови для науково-технічних інноваційних проектів, що виконуються спільними зусиллями наукових центрів і промисловості.

Технополіси — це території, що мають особливий статус і пільговий режим, де розробляються і реалізуються технічні та соціально-економічні інновації, забезпечується їхнє безупинне відтворення та прискорення апробації, що поєднує фундамен­тальні наукові дослідження і прикладні розробки з їхнім застосу­ванням на практиці. Перші українські технопарки функціонують з початку 2000 р.: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектронікаі сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання ім. Є. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків). У грудні 2001 р. було прийнято рішення про створення технопарку «Вуглемаш» (м. Донецьк), а в травні 2002 р. відкрито ще 4 технопарки у м. Києві: «Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Укрінфотех», до складу якого входить «Укртелеком».


Питання до тексту

1.Які галузі входять до складу тради­ційної структури машинобудування, що сформувалася у ХХ ст.?

2. Чим зумовлена пріоритетна роль електронної, автомобільної та авіаційно-космічної галузей?

3.Яке значення має електронна про­мисловість?

4.Чому автомобільна й авіаційно-космічна галузі про­мисловості переважно розвинені в країнах високоіндустріальних?

5. Чим відрізняються технополіси від технопарків? Чому виникла потреба створювати технопарки?

 6.Як ви вважаєте, чому найбільш парків розташовано у США та деяких країнах Європи? Від чого залежить розвиток цих центрів в Україні?



1.Опрацювати відповідний параграф підручника та додаткову інформацію.






 https://classroom.google.com/c/MTUwNTk4OTI0MDI1?cjc=2axoaim


12/10/2020
Тема. Сільське господарство світу. Географія основних зернових і технічних культур та виробництва продукції тваринництва. Найбільші країни-виробники сільськогосподарської продукції Опрацювати параграф 15, завдання для самоперевірки на стор 81,письмово № 7, решта усно Додаткова інформація до теми уроку. За аналітичними підрахунками вчених, ресурсів Землі вистачить прогодувати кілька десятків мільярдів людей. Близько 60% населення світу, чисельність якого менше десяти мільярдів, недоїдають, а частина навіть опинилася на межі голодної смерті. Чим можна пояснити такі невідповідності? Частка сільського господарства у загальному ВВП за окремими регіонами. З 1970 року сільське господарство збільшило виробництво у 3,7 разів (у сталих цінах 2005 року). Темпи зростання були найбільшими в Азійсько-Тихоокеанському (6%), Африканському (3,5%) та Латиноамериканському (3,4%) регіонах. Північна Америка, Європа, Австралія, Нова Зеландія та Японія після значного зростання до 1970 року продовжили зростання меншими темпами — близько 2,5%. Глобальна частка високо розвинутих регіонів залишається головною — 68,3% у 2014 році (1970 року становила 85,7%). За цей період частка Азіатсько-Тихоокеанського регіону зросла з 6,4 до 22,3%. За допомогою підручника та карт визначте основні райони вирощування основних груп сільськогосподарських культур (заповнити таблицю). Головні культури Райони вирощування у світі Країни з найбільшою площею Особливості вирощування Країни-імпортери, і країни-експортери Пшениця Рис Кукурудза Сільське господарство світу відрізняється у високорозвинених країнах та країнах, що розвиваються. У перших воно має високотоварний характер, у других — дрібнотоварний. Сільське господарство Високотоварне Дрібнотоварне Висока продуктивність Низька продуктивність Інтенсивний шлях розвитку Екстенсивний шлях розвитку Високий рівень спеціалізації окремих господарств Відсутність вузької спеціалізації окремих господарств Високопродуктивне рослинництво з механізацією та хімізацією Плужне і мотичне землеробство Інтенсивне тваринництво з більшим обсягом виробленої продукції Пасовищне тваринництво, кочове і напівкочове скотарство. • Які способи ведення сільського господарства переважають у цих країнах? Висновки: • Які головні чинники географії вирощування зернових. • У яких країнах за рівнем розвитку більше можливостей зменшити залежність від природних чинників ? За рахунок чого ? • Яка група країн здатна забезпечити рослинними продуктами харчування населення світу? За аналітичними підрахунками вчених, ресурсів Землі вистачить прогодувати кілька десятків мільярдів людей. Близько 60% населення світу, чисельність якого менше десяти мільярдів, недоїдають, а частина навіть опинилася на межі голодної смерті. Чим можна пояснити такі невідповідності? • Яке місце України у світовому виробництві зернових? Чи має Україна перспективи розвитку? • Чому сільськогосподарська праця тяжка? (погляд учнів) • Чи можна щось змінити в сільськогосподарській праці? (погляд учнів)


ГЕОГРАФІЯ 9 клас

 26.05.2020


КОНТРОЛЬНА РОБОТА ЗА ІІ СЕМЕСТР
І рівень

1. Вид транспорту, який забезпечує в Україні близько 80 % вантажних та 50 % пасажирських перевезень:
а) автомобільний;                                     б) залізничний;
в) морський;                                             г) авіаційний;

2. Лідер світу за кількістю прибулих до країни туристів:
а) США;                                                    б) Франція;
в) Китай;                                                   г) Італія.

3. Зовнішньоторговий обіг — це:
а) різниця між експортом та імпортом держави;
б) сума імпорту та експорту держави;
в) сумарна вартість проданих за межі країни товарів та послуг;
г) вартість імпортованих в країну товарів у перерахунку на душу населення.

4. Яке твердження НЕ є правильним?
а) Морський транспорт є головним у міжнародних вантажних перевезеннях;
б) у найбільш високо розвинених країнах значними темпами збільшується частка залізничного транспорту в загальній структурі транспорту;
в) Атланта, Чикаго, Нью-Йорк — найбільші аеропорти США;
г) територією України проходять 4 європейських МТК.

5. Джерелом фінансування освіти в усіх країнах світу є держава:
а) Так;                                    б) ні.

6. Масштабні центри зосередження наукових центрів щодо розроблення інноваційно-технологічних проектів та індустріальних виробництв для їхнього випробовування та впровадження — _______________________________________ .

ІІ рівень

7. Оберіть твердження, що відповідають сучасному стану світового зовнішньоторговельного обігу:
а) темпи зростання значно більші, ніж темпи зростання виробництва;
б) задля регулювання операцій та певних правил країни об’єднуються в торгові організації;
в) темпи розвитку свідчать про послаблення інтернаціоналізації виробництва;
г) посилюється торгівля готовими товарами;
д) у структурі потоків суттєвими темпами зростає частка технологій, послуг;
є) задля пришвидшення обміну країни посилюють регіональну інтеграцію;
е) у структурі потоків переважають сировинні складові та машини.

8. Дайте визначення поняття «вантажообіг». __________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Визначте співвідношення між географічними об’єктами та їхньою спеціалізацією.
1) Лондон;                                       а) «Перевальна база світу»;
2) Бангалор;                                     б) штаб-квартира СОТ;
3) Сінгапур;                                     в) міжнародний фінансовий центр;
4) Багамські острови;                      г) світовий ІТ-центр;
д) офшорна зона.

ІІІ рівень

10. Окремі держави світу в міжнародному поділі праці роблять ставку на розвиток туризму. Наведіть приклади країн, зазначте, які чинники сприяли такій спеціалізації.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________

11. Які глобальні проблеми найбільше проявляються на території України? Наведіть приклади.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІV рівень
12. Розвиток транспорту вважають головним чинником посилення глобалізаційних процесів. Висловіть свою думку з приводу цього, наведіть аргументи.
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


https://naurok.com.ua/prezentaciya-globalni-problemi-lyudstva-29493.html

 https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-uroku-globalni-problemi-ludstva-90472.html

 19.05.2020
Тема. Поняття про глобальні проблеми людства, причини їх виникнення. Проблема війни і миру. Проблема тероризму. Екологічна проблема.  Сировинна й енергетична проблеми. Демографічна та продовольча проблеми. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. Взаємозв’язок глобальних проблем. Роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні.  Сталий розвиток – стратегія людства на ХХІ століття.
Дослідження. Прояв глобальних проблем у своєму регіоні

 Глобальними називають найважливіші проблеми, які характерні для всього світу, і загрожують існуванню людства та вимагають для свого розв’язання його узгоджених дій. До них належать, зокрема, проблема війни і миру, екологічна, сировинна і енергетична, демографічна, продовольча, організованої злочинності  й  тероризму,  проблеми  боротьби  з  епідеміями,  подолання  відсталості країн «третього світу», мирного освоєння космосу тощо. Причинами  появи  глобальних  проблем  є  економічні  й  політичні  протиріччя між державами, відмінності в соціальному та економічному розвитку країн світу, обмеженості багатьох природних ресурсів та їх нераціонального використання,  посилення  впливу  господарської  діяльності  людини  на  довкілля.

    УСНО 
1.  На території яких країн відбуваються збройні конфлікти?
2.  Що таке озоновий шар і яку роль він відіграє на Землі?
3.  Чим загрожує неконтрольована вирубка лісів?
4.  Чим  пояснюється  ресурсозабезпеченість  більшості  природних  ресурсів, що невпинно знижується?

1.   ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ.
     До числа найгостріших глобальних проблем людства належить проблема війни і миру. Завдяки зусиллям міжнародної спільноти людству поки що вдається уникнути Третьої світової війни. Проте за час, який минув після Другої світової війни, у світі відбулось близько двохсот локальних війн і збройних конфліктів,  які  забрали  життя  понад  10 млн  людей.  Існує  загроза  переростання локальних воєн у світову.
Особливу небезпеку становить неконтрольоване зростання кількості держав,  які  володіють  ядерною  зброєю.  Тривалий  час  вона  була  лише  в  п’яти країн: США, СРСР (зараз нею володіє Росія), Франція, Китай і Велика Британія.  У  1998  р.  випробування  ядерної  зброї  здійснили  Індія  та  Пакистан, а  невдовзі  між  цими  країнами  мало  не  вибухнула  війна  з  її  застосуванням. У ХХІ ст. до «ядерного клубу» приєдналась КНДР.
 Запитання та завдання  ПИСЬМОВО
1)   Дайте визначення поняття «глобальні проблеми людства».
2)   Як  ви  вважаєте,  які  види  локальних  війн  є  найбільш  небезпечними  для всього людства? Поясніть свою думку.
3)   На початку ХХІ ст. у світі налічувалось близько ста «гарячих точок», де періодично спалахували бойові дії. Деякі з цих конфліктів тривають протягом десятиліть. Наведіть приклади таких конфліктів.
(Збройне протистояння між євреями й арабами в Палестині, конфлікт між Індією та Пакистаном у Кашмірі та громадянська війна в М’янмі тривають із 1948 р.)
4)   Позначте на контурній карті райони (країни), де відбувались (відбуваються) збройні конфлікти.
     2.   ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА.         Якщо  проблема  війни  і  миру  існувала  з  часу  виникнення  людства,  то екологічна проблема виникла в останні століття. Однак тільки в ХХ ст. про неї заговорили з особливою тривогою, адже це час небачених раніше темпів зростання кількості населення і промислового виробництва. До найнебезпечніших складових екологічної проблеми можна віднести забруднення навколишнього  середовища,  глобальне  потепління,  руйнування  озонового  шару, деградацію земельних ресурсів.
За підрахунками вчених, у результаті нераціонального землекористування людство щороку втрачає близько 24 млрд тонн родючих ґрунтів  —  за масштабами це можна порівняти зі знищенням усіх оброблюваних земель України. Найбільше «втрат» ґрунтового покриву припадає на країни зі значними площами орних земель і великою кількістю населення  —  Індію, Китай, США. Не менш вражаючими є наслідки процесу опустелювання. Загальна площа, охоплена цим процесом, дорівнює 8 млн км. Щорічно ця цифра збільшується приблизно на 60 тис. км, що майже вдвічі перевищує територію кожної з областей України (уважається, що цей процес відбувається зі швидкістю 7 км на годину). Особлива небезпека опустелювання полягає в тому, що найбільш інтенсивно воно проходить в Африці та Азії, де й без цього недостатній рівень забезпеченості сільськогосподарськими угіддями.
Зростання споживання прісної води, інтенсивне її використання призводять до того, що частина вод суходолу стає забрудненою, зменшуються обсяги прісної води, принесеної річками в моря та океани. Приблизно 1,3 млрд осіб користуються в побуті тільки забрудненою водою, що спричиняє багато епідемічних захворювань.
Для розв’язання екологічної проблеми необхідно ширше використовувати природоохоронні  технології,  обмежувати  «дорогі»  для  природи  потреби людей,  ширше  використовувати  вторинну  сировину,  відновлювати  лісові масиви.
Запитання та завдання УСНО 
1)   Наведіть приклади парникових газів. Поясніть, як вони опиняються в атмосфері й чому сприяють підвищенню температури повітря.
2)   Назвіть основні причини процесу опустелювання. Чому він найбільш притаманний країнам Африки та Азії?
3)   Побудуйте ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків між господарською
діяльністю людини й станом компонентів природи.
(Вирубка лісу   —  обміління рік. Вирубка лісу приводить до підвищення температури, тому що рослини перешкоджали проникненню сонячних променів. Також
знижується кількість водяної пари, що випаровується з поверхні рослин  —  у результаті знижується вологість і збільшується випаровування із земної поверхні.
Підземні води отримують менше води, унаслідок чого знижується рівень ґрунтових вод. Це у свою чергу приводить до зменшення обсягів підземного живлення річок і, як наслідок, їхнього обміління.)
УСНО
Поясніть твердження.
«Раніше  природа  лякала  людину,  а  тепер  людина  лякає  природу» (Ж.  І. Кусто).
«Мати-природа повинна, як упертий свідок, стати перед трибуналом науки й на допиті, якщо буде потреба,—  із застосуванням катувань, зізнатися у своїх таємницях і багатствах» (Ф. Бекон).
«Ми отримали у спадок несказанно прекрасний сад, але наша біда в тім, що ми погані садівники» (Д. Дарелл).
«Природа   —  такий самий унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити неможливо» (І. П. Бородін).
3.   СИРОВИННА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ПРОБЛЕМИ.
Виникнення  сировинної  та  енергетичної  проблем  пов’язане  зі  збільшенням  споживання  різних  видів  сировини  й  палива.  У  результаті  зростає  видобуток мінеральних ресурсів і знижується ресурсозабезпеченість багатьма корисними копалинами. Часто це супроводжується погіршенням умов і подорожчанням видобутку мінеральних ресурсів.
Для  розв’язання  цих  проблем  необхідно  знижувати  матеріаломісткість та енергоємність виробництва, раціонально й комплексно використовувати наявні ресурси, переходити до альтернативних джерел отримання електроенергії та тепла.
Запитання  УСНО
1)   У чому полягає сировинна проблема? Наведіть приклади рудних корисних копалин, ресурси яких обмежені.
2)   Чому до числа глобальних проблем сучасності входить енергетична проблема?
(Це обумовлено природою енергетики та її місцем в економічному житті кожної  країни,  у  науково-технічному  прогресі,  у  світових  господарських  зв’язках.
Зростання енергозабезпеченості праці в усіх сферах економіки є неодмінною умовою підвищення його продуктивності й привабливості. Від енергозабезпеченості сфери  побуту  залежить  підвищення  рівня  комфортності  практично  всіх  верств населення.  Нарешті,  енергетика  стала  найважливішим  чинником  розвитку науково-технічної революції.)
3)   Як ви вважаєте, чому в умовах, коли ресурсозабезпеченість нафтою й природним газом обмежується кількома десятиліттями, сучасна енергетика розвинених країн залишається орієнтованою на використання цього мінерального палива?
4)   Для природних запасів мінеральним паливом є характерною нерівномірність  їх  розміщення.  До  яких  соціально-політичних  й  економічних  потрясінь може привести їхнє вичерпання в одних країнах і значні запаси в інших?
Глобальні прогнози
Вчені розробили чимало глобальних прогнозів розвитку людства, причому в них чітко простежуються два принципово різних підходи: оптимістичний і песимістичний.
- Песимістичні прогнози («екологічний песимізм») пов'язані з тим, що вирішити глобальні проблеми людства не можна, так як це вимагає здійснення таких заходів, які реалізувати практично неможливо (наприклад, припинення зростання населення, відмова від технічного і технологічного прогресу, зниження рівня споживання та т. д.). Невідворотність екологічної катастрофи, «кінця історії», загибелі людства.
- Помірно оптимістичні прогнози («науково-технічний оптимізм») обгрунтовують тим, що науково-технічні відкриття та технологічні новації можуть стати основою розв'язання найбільш складних з глобальних проблем. Умовою для цього є прийняття світовим співтовариством концепції «сталого розвитку», згідно з якою науково-технічна і технологічна революції повинні бути підпорядковані інтересам виживання, збереження природного середовища існування людства.

Запитання та завдання  УСНО 
1.   За оцінками фахівців, на кожну людину припадає близько 20 тонн сировини, що за допомогою енергетичної потужності в 250 Вт і 800 тонн води переробляється в продукти масою 2 тонни, що йдуть на пряме споживання. У процесі переробки сировини виникає безліч побічних речовин. При цьому близько 90 % добутої сировини йде в прямі відходи в процесі технологічної переробки. Те ж саме відбувається з основною масою води (виключення   —  вода, що входить у кінцеві продукти й випаровується в процесі виробництва). Поясніть наявність такої кількості втрат сировини й води. Як їх можна скоротити?
Ігрова хвилинка
По  закінченні  Другої  світової  війни  відомому  англійському  драматургу Б. Шоу один журналіст поставив запитання: «Під час Першої світової головною зброєю були гармати і кулемети, під час Другої  —  літаки і танки. А що буде  найважливішою  зброєю  у  випадку  початку  Третьої  світової  війни?»
Шоу, який славився своєю дотепністю, відповів: «Цього я не знаю, але певен, що головною зброєю Четвертої світової війни будуть лук і стріли». Прокоментуйте слова драматурга.
УСНО
1.   Яким чином проявляється енергетична й сировинна проблема?
2.   Наведіть приклади проблем людства, що не належать до глобальних. Доведіть, що вони не загрожують існуванню людства.
3.   Які види зброї масового знищення, крім атомної, вам ще відомі? Які держави ними володіють?
4.   Назвіть три найближчі до України «гарячі точки».
5.   Як  ви  розцінюєте  перебування  українських  військовослужбовців  у  ряді «гарячих точок» планети  —  Лівані, Іраку, С’єрра-Леоне, Косово?



На початку XXI ст. відбувався перетворення світового господарства на єдиний ринок. Цей процес, який дістав назву глобалізації, характе­ризується взаємопроникненням не тільки економік країн світу, але і їх культур.
Однією зі складових глобалізації можна розглядати концепцію стало­го розвитку.
Робота над поняттям
Сталий розвиток — це розвиток, який до мінімуму зменшує негативний вплив на навколишнє середовище.
Наприкінці XX ст. поняття «сталий розвиток» стало поширеним у всьому світі, широко використовуваним у науковій і популярній літературі, таким, що часто звучить у виступах державних і політичних діячів. Проте осмислення цього поняття, пошук його визначення тривають.
      Так, різні автори відзначали неточність перекладу терміна (англ. sustainable development, фр. developpement durable, нім. nachhaltige Entwicklung). Дійсно, його визначення означає просто стале, постійне зростання. У той же час у європейських мовах переклад цих слів подається так: sustainable — підтримуваний; development — розвиток, розробка, створення. Більш правильно значення терміна передається перекладами: «розвиток, який підтримує саме себе», «розвиток, який самопідтримується» або «збалансований розвиток».
     У наші дні термін «сталий розвиток» трактується як у вузькому, так і в широкому значеннях. У вузькому значенні підкреслюється його екологічна складова, яка акцентує увагу на необхідності оптимізації господарської діяльності людини в біосфері.
Центральне місце в ньому посідає проблема обліку довгострокових екологічних наслідків економіч­них рішень, які приймаються сьогодні. Завдання сталого розвитку поля­гає в тому, щоб люди могли задовольняти потреби в товарах і послугах, але при цьому не створювали загрози для життя майбутніх поколінь.
Концепція сталого розвитку будується на принципах раціонального природокористування. Його основні положення передбачають макси­мальне уповільнення темпів вичерпання запасів вичерпних ресурсів із перспективою заміни на їхні відновні й невичерпні види. Наприклад, можлива часткова заміна нафти, газу, вугілля на альтернативні джере­ла енергії — вітрову, сонячну, геотермальну. Відновні природні ресурси необхідно вже зараз використовувати в межах, які дадуть можливість природі відновлювати їхні запаси.
На жаль, для України й інших країн світу більш характерне нераціо­нальне природокористування. Воно полягає в споживацькому ставленні до навколишнього середовища, коли ресурси використовуються бездум но, що призводить до їхнього виснаження й погіршення стану природи.
Україна належить до країн із високим рівнем господарського освоєн­ня території. Вона має розвинену видобувну промисловість, велику роль відіграють енергозатратні й матеріаломісткі виробництва, які часто ви користовують потенційно небезпечні речовини. При цьому характерна висока концентрація підприємств в окремих районах, де створені вели­кі промислові комплекси. На багатьох із них експлуатується мораль но застаріле й фізично зношене обладнання. Це обумовило інтенсивне споживання енергоносіїв, рудних корисних копалин і води; призвело до високого рівня забруднення компонентів природи, значних викидів за бруднюючих речовин і збільшення ймовірності виникнення надзвичай­них техногенних ситуацій.
Одна з головних цілей створення потенціалу сталого розвитку полягає в тому, щоби правильно оцінити проблеми й обрати шляхи їх розв'язання на основі розуміння екологічних можливостей, меж і потреб, наявних у певній країні. Тому для кожної держави надто важливо визначити пріоритети й засоби створення потенціалу з урахуванням її природоохоронних і економічних потреб.
Для створення організаційної структури, аналізу політики й керування розвитком необхідні навички, знання й технічний досвід як окремих фахівців, так і цілих організацій. Так, технічне співробітництво передбачає цілий ряд заходів щодо створення або зміцнення індивідуального й колективного потенціалу. Воно має спрямовуватися й координуватися самими країнами. їх перехід до нової моделі розвитку багато в чому визначається їх роллю й місцем у світовому співтоваристві, наявними національними ресурсами, регіональними екологічними проблемами, соціально- економічним потенціалом і можливостями його нарощування за умови збереження навколишнього середовища й біологічної розмаїтості.
УСНО
1)     Яку мету переслідує концепція сталого розвитку?
2)     Чим відрізняється раціональне природокористування від нераціо­нального?
3)     Формування ринкових основ господарювання поки що не при­вело до позитивних зрушень у природокористуванні та охороні природи. Для країни характерні ресурсоємні виробництва, що за­бруднюють навколишнє середовище. Станонище ускладнюється недосконалою правовою базою, а також ігноруванням багатьма природокористувачами прийнятих законодавчих актів. Як ви вва­жаєте, чому в умовах ринкової економіки можуть загострюватись проблеми, пов'язані з охорогою навколишнього середовища.
4)     Які основні завдання постають перед людством у зв'язку з переходом до сталого розвитку?
5)      Розкажіть про основні принципи міжнародного екологічного співробітництва.
6)      У чому полягає соціальна складова сталого розвитку?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.     Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою  параграфи 46,47,48, 49, завдання по тексту .




12.05.2020
Тема. Фінансова діяльність. Комп’ютерне програмування
Фінансові послуги. Світові центри банківсько-фінансової діяльності. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ. Країни-офшори. Особливості розміщення фінансових установ в Україні.
:   Аутсорсинг, його переваги. Аутсорсинг інформаційних технологій (ІТ-аутсорсинг). Країни-лідери на світовому ринку програмування та аутсорсингу

    УСНО 
-                  Яка роль науки і охорони здоров’я на сучасному етапі?
-                  Чому постало питання реформування цих галузей?
-                  Назвіть відомі вам світові та українські центри науки та охорони здоров’я.
-                  Чому наукова діяльність та охорона здоров’я стали ключовими питаннями сьогодення?


Чи згодні ви з висловом, що фінанси вирішують все?


Фінансові послуги — це послуги фінансового посередництва або послуги з кредитування. Фінансові послуги — це найбільша за обсягом індустрія у світі.
Фінансові послуги є основою сучасної економіки. Будь-яка господарська діяльність так чи інакше залежить від послуг, які забезпечуються фінансовим сектором.
 Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.
Фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги , пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги , пов'язані з наданням фінансових послуг.
Найбільші міжнародні фінансові центри – Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур, Сянган (Гонконг), Токіо
Рейтинг світових фінансових центрів Місто
Місце
Бали
Опис
Лондон
1
765
Лідерство більш ніж за 80 % показників. Плюси: співробітники, доступ до ринків (ЄС, Східна Європа, Росія, Близький Схід), фінансове регулювання. Проблеми: ставки податку на прибуток, транспортна інфраструктура, операційні витрати
Нью-Йорк
2
760
Лідерство більш ніж за 80 % показників. Плюси: співробітники і ринок США. Мінуси: фінансове регулювання, зокрема, закон Сарбейнса-Окслі
Гонконг
3
684
Успішний регіональний центр. Відмінні результати за більшістю показників, зокрема в регулюванні. Високі витрати не знижують конкурентоспро-можність. Реальний кандидат на перетворення в глобальний фінансовий центр
Сінгапур
4
660
Сильний центр за більшістю показників, зокрема з регулювання банківського сектора. Мінуси: загальна конкуренто-спроможність. Другий найбільший фінансовий центр Азії
Цюріх
5
656
Сильний спеціалізований центр. Ніша – обслуговування багатих клієнтів (private banking) та управління активами. Мінуси: невеликий пул професіоналів і невисока загальна конкурентоспроможність
Франкфурт-на-Майні
6
647
Сильний центр за більшістю показників, зокрема з регулювання банківського сектору. Місце, де розміщена штаб-квартира Європейського центрального банку

Офшорна зона (від англ. off shore — «поза берегом») — один із видів вільних економічних зон, що належать до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання.
Синоніми офшорної зони — офшорний центр, безподаткова зона, податковий притулок, податкова гавань.
Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.
Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії (тобто такі, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції) і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності.


 За картою знайдіть «країни-офшори»
Перелік офшорних зон: (карта) Гонконг, Бруней,Сінгапур,Науру – АТР;  Дамаск. Гібралтар - Британські острівні регіони; Панама. Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати- Близький Схід, Беліз ПанамаКоста-Рика -Центральна та Південна Америка; Андорра, Ліхтенштейн, Мальта, Монако- Європа; Сейшельські о-ви- Африка…

ПИСЬМОВО
-                  Доповніть речення:
Фінансові послуги – це…
Світові центри фінансової діяльності –це…
Країни-офшори – це…
Найбільші фінансові установи в Україні – це…
1. Аутсо́рсинг (англ. outsourcing) — передача компанією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду.
Це угода, за якою робота виконується людьми з зовнішньої компанії, які зазвичай є також експертами у цьому виді робіт. Аутсорсинг часто використовується для скорочення витрат.
Протилежність аутсорсингу зветься інсорсинг.

ІТ-аутсорсинг – це передача спеціалізованій компанії повністю або частково функцій, що пов’язані з інформаційними технологіями, у багатьох випадках — за кордон (офшорне програмування), що обходиться набагато дешевше. Так на різниці в оплаті праці «всередині» компанії та «зовні» (за межами країни) зародилося «офшорне програмування» як бізнес-напрямок.
 А саме:
·      повне сервісно-технічне обслуговування ІТ-інфраструктури (обчислювальної техніки, мережевого обладнання, оргтехніки, міні АТС тощо);
·      проектування та розробка автоматизованих бізнес-систем з подальшим постійним вдосконаленням та обслуговуванням (наприклад, впровадження інформаційних баз даних, систем управління та обліку, впровадження новітніх технологій в ІТ-інфраструктуру);
·      створення, обслуговування та підтримка web-серверів;
·      управління інформаційними системами.
ІТ-аутсорсинг можна поділити на три типи:
·      професійний (аутсорсер має спеціалістів вищого професійного рівня, ніж наявні у Вас);
·      виробничо-технологічний (аутсорсер має необхідні потужності, як апаратні так і професійні);
·      фінансово-адміністративний (аутсорсер може керувати деякими проектами для прискорення їх виконання та зниження собівартості).
Переваги ІТ-аутсорсингу:
* зменшити витрати на обслуговування ІТ-інфраструктури;
* сконцентруватися на власному бізнесі;
* знизити навантаження на персонал компанії;
* забезпечити прозорість витрат на ІТ-сервіси;
* збільшити ефективність IT-процесів за рахунок залучення до вирішення IT-задач кваліфікованих фахівців.
Сама суть аутсорсингу заключається в розподілі функцій бізнес-системи у відповідності з принципом «залишаю собі лише те, що можу робити краще, ніж інші; передаю зовнішньому виконавцеві те, що він робить краще за інших».
Причин, через які компанії використовують аутсорсинг, є декілька:
·      зростаюче ускладнення бізнес-процесів;
·      прагнення отримати максимальну якість виконання бізнес-функцій, скоротивши при цьому власні витрати;
·      можливість звільнити ресурси та зосередитися на основній діяльності компанії. Зниження собівартості функцій, що передаються ІТ-аутсорсеру.
Оплата послуг аутсорсера у 3-4 рази нижча за штатну оплату праці професійного системного адміністратора.
Аутсорсинг-ІТ в Україні
У світовому рейтингу виробників ПЗ Україна займає 15 місце. У країні налічується біля тисячі компаній, що займаються розробкою ПЗ: у сфері зайнято близько 25-30 тисяч українських фахівців. За словами президента Альянсу компаній-розробників ПЗ,«річна частка України у світовому аутсорсингу складає приблизно $600 млн».
Приблизно з 2006-го року Україна стала повноцінним гравцем у сфері аутсорсингу.
Раніше аутсорсингові компанії були зосереджені у великих містах, а нині цей напрямок активно розвивається в регіонах. 55-60% нашого аутсорсингу це продукція на експорт. На думку представників Microsoft, український ринок молодий і для нього характерні риси усіх подібних ринків: «Йому властиве піратство й невелика потреба в програмних продуктах на внутрішньому ринку».
Україна надає переваги  розвитку тих послуг, які визначають конкурентоспроможність національної економіки (телекомунікації, ІТ-індустрія, аутсорсинг, інжиніринг, R&D-послуги та ін.).
Більше ста світових високотехнологічних компаній, таких як, наприклад, Cisco, Oracle, Rakuten, Samsung, ведуть R&D діяльності в Україні. Разом з тим безліч локальних IT-аутсорсингових компаній обслуговують комп'ютерне програмування.
Цей клас включає:
·      розроблення структури та контенту або розроблення системи команд, необхідних для створення та виконання:
·         системного програмного забезпечення (у т.ч. оновленого й актуалізованого)
·         прикладних програм (у т.ч. оновлених і актуалізованих)
·         баз даних
·         веб-сайтів
·      налаштування програмного забезпечення, тобто модифікацію та конфігурацію існуючих програмних додатків, таким чином, щоб воно функціонувало в рамках інформаційної системи клієнта

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
- Аутсорсинг – це… 
- Що таке ІТ-аутсорсинг? 
- ІТ-аутсорсинг можна поділити на  типи- …
- Україна надає переваги  розвитку таких послуг - …
-Комп'ютерне програмування  включає - …

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати відповідний параграф  44, 45  підручника.

Дослідити домашню побутову техніку (її виробників).

 05.05.2020

Тема. Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я. Роль науки й освіти в суспільстві. Особливості наукової й освітньої  діяльності. Джерела фінансування науки й освіти. Форми просторової організації наукових досліджень та освіти: технополіси. Найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Охорона здоров’я. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі
.Роль науки й освіти в суспільстві
Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тим, що на зміну суспільству масового споживання прийшло інформаційне суспільство, яке має такі риси:
- Зростає динамізм життя: відбувається, як кажуть, «стиснення часу і простору» - зменшення «дистанції» між появою нової інформації та освоєнням її людиною;
- Системи перетворення інформації стають найважливішим структуростворюючим фактором життя суспільства, охоплюючи економіку, мистецтво, науку, управління, міжнародні відносини, освіту, культуру;
- Знижується потреба (на одиницю продукції) в сировині та енергії за рахунок збільшення швидкості та обсягів інформаційних потоків;
- Первинний фактор виробництва - знання, а не капітал;
- Ключові технології - організаційні, діяльні, інформаційні, а не машинні;
- Людина активно перетворює інформацію (творить), а не пасивно сприймає;
- Ефективну працю за рахунок використання безлюдних технологій звільняє час для підвищення культури, самоосвіти, дозвілля;
- Система освіти займає більш важливе місце в житті суспільства, ніж політика; вищою освітою охоплюється велика частина суспільства; в системи освіти та охорони здоров'я вкладаються всі великі фінансові кошти;
- Змінюється визначення категорії «знання» - відбувається перехід від володіння знаннями до управління знаннями;
- Ключовий результат освіти - методи мислення і способи діяльності, а не знання;
- Влада інтелекту пронизує інші гілки влади (законодавчу, виконавчу, судову, інформаційну).
- Нові інформаційні технології змінили існуючий спосіб життя і привели до перебудови всієї соціальної структури суспільства, яка супроводжується гострими конфліктами.
2. Особливості наукової й освітньої  діяльності
Система освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов'язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і вища освіта. Це закріплено в Законі України «Про освіту», прийнятому 23 травня 1991 року, та у змінах і доповненнях від 23 березня 1996 року, де серед основних принципів державної політики в галузі освіти визначені такі:
– доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
– рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
– гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
– органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;
– незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
1.                 Джерела фінансування науки й освіти.
Згідно статті 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування .
Основним джерелом фінансування витрат на освіту є державний та місцеві бюджети.
Держава повинна забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.
Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.
В сучасних ринкових умовах зростає обсяг позабюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток освіти.
Додатковими джерелами фінансування освіти є такі:
· кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;
· плата за надання додаткових освітніх послуг;
· кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;
· доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
· дотації з місцевих бюджетів;
· кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;
· валютні надходження;
· добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;
· інші кошти.
4. Охорона здоров’я
2017-й -  початок проведення реформи системи охорони здоров'я та виведення української медицини на європейський рівень. Головна мета в цьому напрямку – покращення якості медичних послуг, підвищення заробітних плат медикам, запровадження страхової медицини, збільшення автономії лікарень тощо.
Суть реформи полягає в тому, що державі потрібно задекларувати гарантований пакет медичних послуг, дати можливість цей пакет закуповувати в тих, кого обере сам громадянин. Тобто, держава оплачуватиме контракт з тим лікарем, якого обере пацієнт замість оплати мережі лікарів і зобов’язання пацієнта ходити до лікаря за географічним принципом. Отже, лікарі будуть зацікавлені надати якомога більш якісні послуги, щоб їх обрали громадяни.
Етапи реформи:
1.Підготовка та перша хвиля впровадження (2016-2017)
2. Національне впровадження (2018-2019)
3.Інтеграція (2019-2020)
- Впровадження цієї моделі не потребуватиме додаткових видатків. Це не призведе до підвищення податків, оскільки кошти братимуть з загального бюджету, який зараз передбачений на утримання системи охорони здоров’я.
- Громадяни самі обирають тих, у кого держава повинна купити послуги.


5. Найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі.
1. Технополіс – «сучасна форма територіальної інтеграції науки, освіти і високорозвиненого виробництва (різновид вільно-економічної зони); являє собою єдину науково-виробничу і навчальну, а також житлову та культурно-побутову зону, об’єднану навколо наукового центру, що забезпечує безперервний інноваційний цикл на базі наукових досліджень» ;
      2. Технополіс – «спеціалізовані на випуску наукоємної продукції компактні науково-технологічні поселення, містечка, де створені максимально сприятливі умови для життя, праці, відпочинку, освіти, задоволення культурних потреб і т.д»
До складу технополісів можуть входити:
· науково-дослідні організації та установи;
· промислові підприємства;
· культурно-побутові об’єкти;
· комунальні та інформаційні мережі;
· проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;
· фінансово-кредитні установи;
· торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.
«Основною функцією технополісу є максимальне використання унікального науково-виробничого та трудового потенціалу великого міста, його зручного економіко-географічного положення через формування життєво важливої для інноваційної діяльності інфраструктури» .
     Найчастіше технополіси створюються в місцях, де розташовано найбільше співтовариств учених та університетів; поряд із найбільшими промисловими компаніями і в місцях концентрації висококваліфікованих фахівців; на перетині найбільших авто- і повітряних шляхів; у місцях із сприятливими природними та кліматичними умовами, високим культурним рівнем населення.
Технополіси є науково-виробничі комплекси, які здійснюють весь технологічний ланцюжок від фундаментальних досліджень до продажу нової продукції. Перевага подібного з’єднання науки і виробництва в швидкому впровадженні в життя нових наукових досягнень

ПИСЬМОВО
- Знайдіть на карті найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі
Топ- 10 найвідоміших університетів світу 
1. Кембриджський університет
Країна: Великобританія.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 18 000 — 20 000 дол.
Кембриджський університет — другий за часом заснування університет у Великобританії і четвертий у світі, член елітної групи Расселл (Russell Group). В даний час навчальний заклад налічує 31 факультет, на яких навчаються близько 18 тис. студентів.

2.  Гарвардський університет
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 38 000 — 40 000 дол.
Гарвард — найстаріший з університетів США, який включає 11 окремих академічних підрозділів: 10 факультетів та Інститут перспективних доcліджень Редкліффа (Radcliffe Institute for Advanced Study). У навчальному закладі працює близько 2000 викладачів і навчається близько 7000 студентів та 15 000 аспірантів. Серед його випускників 8 президентів США і 75 лауреатів Нобелівської премії.
3. Массачусетський технологічний інститут
Країна:США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 38 000 — 40 000 дол.
Массачусетський технологічний інститут (Massachusetts Institute of Technology) — один із найпрестижніших технічних навчальних закладів як у США, так і в світі. За структурою MIT представляє дослідний центр, що підтверджує 1 позиція в технології та інженерному мистецтві і другий у науці за версією The Times. 73 члени університету є лауреатами Нобелівської премії.
4. Єльський університет
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 38 000 — 40 000 дол.
Єльський університет один із восьми найпрестижніших приватних університетів США. Програма доволі широка і поглиблена: більш 3800 курсів і 10 факультетів. Щороку в ньому здобувають освіту близько 11 000 студентів з понад 110 країн. Серед випускників цього навчального закладу є п’ять президентів Америки і сотні видатних бізнесменів і діячів культури.
5. Оксфордський університет
Країна: Великобританія
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 20 000 дол.
Університет складається з 38 факультетів, а також 6 закритих навчальних відділень, що належать, як правило, релігійних орденів. В середньому в Оксфорді навчається понад 20 тисяч студентів, близько чверті з яких іноземці.
6. Imperial College London
Країна: Великобританія
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 30 000 — 32 000 дол.
Імперський коледж Лондона надає освіту в галузі науки, менеджменту і торгівлі. Входить до складу елітної групи Расселл (Russell Group). На кожного викладача припадає майже 11 студентів. Всього налічується близько 13 000 учнів з 158 країн.
7. University College London
Країна: Великобританія
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 24 000 — 28 000 дол.Університетський коледж Лондона (UCL) є одним з провідних навчальних закладів Великобританії і вже багато десятиліть не опускався нижче п’ятого місця в рейтингах The Guardian і The Times. Входить до складу групи Расселл (Russell Group) і Золотого трикутника (поряд з Оксфордським і Кембріджський університетами). 26 випускників UCL були удостоєні Нобелівської премії.
8. Університет Чикаго
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 42 000 — 44 000 дол.
Чиказький університет належить до престижних приватних навчальних закладів США, на початку XX ст. перебував під заступництвом Джона Рокфеллера. У ньому навчаються близько 15 тис. студентів, число викладачів становить близько 2 200. Щорічно на дослідження в галузі науки і медицини виділяється більше 450 млн дол.
9. Університет Пенсільванії
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 40 000 — 42 000 дол.
Пенсільванський університет (Penn) — найстаріший вищий навчальний заклад у США, який, незважаючи на багатющу історію, не є державним, а фінансується з приватних фондів. У Penn входять одна з найпрестижніших і відомих бізнес-шкіл світу Wharton School та Інститут Вістар (Wistar Institute), що є основним науковим центром у галузі онкології і розробки вакцин.

10.Колумбійський університет
Країна: США.
Середня вартість навчання для іноземних студентів: 42 000 — 44 000 дол.
Колумбійський університет ділить перше місце з Кембриджем за кількістю лауреатів Нобелівської премії, які працювали або навчалися тут. Крім того, серед його випускників числяться четверо президентів США, 97 Нобелівських лауреатів і 25 володарів премії Оскар. На території 130 000 кв. м. розташовуються три коледжі та 26 спеціалізованих інститутів, у яких навчаються близько 22 000 студентів.
Наразі найбільшим науковим центром в Україні є Національна академія наук України з її 168 науковими установами, також великими науковими центрами є Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Чернівецький націо-нальні університети і «Київський політехнічний інститут».Охорона здоров’я представлена Київським «Охмадитом», Одеським центром офтальмології ім. Філатова, відомими лікувальними центрами Львова, Харкова, Дніпра…


  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
• Опрацювати текст параграфа  43.
• Скласти план до тексту параграфа.






28.04.2020
Тема.  Міжнародний туризм. Основні туристичні регіони світу. Країни світу з найбільшою кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО

-                     Яке значення для економіки України має розви­ток туризму?
Розвиток туризму в Україні дозволить створити тисячі робочих місць, що має особливе значення з огляду на наслідки економічної кризи.
Наразі в Україні туристична діяльність перебуває у стадії ре­формування та розвитку.

Як ви гадаєте, чому розвиток туризму сьогодні набув особливого значення у світі?
Сучасне світове господарство не може існувати без різноманіт­них форм міжнародних економічних зв’язків. Головними з них є: зовнішня торгівля товарами, кредитно-фінансові відносини, науково-технічні зв’язки, надання послуг та міжнародний ту­ризм. Вони охоплюють велику кількість міжнародних операцій, в яких беруть участь практично всі країни.


Міжнародний туризм
Туризм — сукупність галузей виробничої та невиробничої сфе­ри, діяльність яких спрямована на надання населенню послуг від­починку.
Міжнародний туризм базується на потужній туристичній інфраструктурі.
За цілями розрізняють п’ять основних напрямків туризму: ре­креаційний (оздоровчий), екскурсійний (пізнавальний), науковий, діловий, релігійний.
Особливе місце у сфері туризму посідають країни Європи. А особливо європейські держави-карлики: їхня спеціалізація — об­слуговування туристів. На одного мешканця Андорри, Монако, Сан- Марино та Ліхтенштейну протягом року припадає 100 туристів.
Розвиткові міжнародного туриз­му сприяє Шенгенська угода, яка була укладена 25 березня 1995 р. Бельгією, Францією, Люксембур­гом, Німеччиною, Нідерландами, Іспанією, Португалією, Італією, Грецією та Австрією. Угода перед­бачає вільне переміщення транс­порту, громадян, послуг і товарів без прикордонного та митного контролю. Географія  світового туризму сьогодні розширюється (таблиця)

-                  За даними таблиці визначіть основні напрямки розвитку  туризму регіонів  світу
                                                         Туризм

Пляжний

Гірськолижний, санний

Пізнавальний
(історико-культурний)
• Південь Італії
• Південь і Схід Іспанії
• Острів Сардинія (Італія)
• Балеарські та Канарські о-ви
(Іспанія)
• Мальта
• Узбережжя Адріатики
• Золоті Піски (Болгарія)
• Багами
• Флорида (США)
• Гаваї (США)
• Тихоокеанське узбережжя
Мексики
• Лазурний берег (Рів’єра)
• Південний берег Криму (Україна)
• Острів Балі (Індонезія)
• Куба

• Альпи (Швейцарія,
Італія, Австрія, Франція)
• Скандинавські гори
(Норвегія, Швеція)
• Фінляндія
• Кордильєри та Скелясті
гори (США, Канада)
• Високі Татри (Польща,
Словаччина)
• Карпати (Словаччина,
Україна, Румунія)
• Піренеї та Сьєрра-Невада
(Іспанія)
• Гімалаї (Непал)
• Саппоро, Нагано (Японія)
• Австралійські Альпи



• Греція
• Єгипет
• Ізраїль
• Італія
• Ватикан
• Іспанія
• Мексика
• Франція
• Чехія
• Угорщина

































Екологічний (зелений )

Гральний

Нові види туризму
• Екваторіальні ліси Латинської
Америки
• Екваторіальна Африка
• Східна Африка
• Сибір (Росія)
• Північ Канади
• Аляска (США)
• Монте-Карло (Монако)
• Лас-Вегас, Атлантік-Сіті
(США)
• Сан-Сіті (Південна
Африка)
• Екстремальний
(Арктика,
Антарктида)
• Космічний

Туристичний бізнес можна справедливо вважати бізнесом ХХІ ст., тому що він є одним з найбільш динамічних і прибуткових серед усіх галузей світового господарства. Про це свідчать доходи від туризму, що складають 8 % світового експорту і 30 % міжна­родної торгівлі послугами та щорічне зростання світових туристич­них потоків на 4-5 %. Так, за даними Всесвітньої організації ту­ризму (ВОТ) в 1950 р. кількість туристів у всьому світі складала 25 млн, а обіг туріндустрії — 2,1 млрд дол., у 1995 р. відповідно — 400 млн і 372,6 млрд дол., у 2008 р. — 922 млн та 944 млрд. За про­гнозами СОТ найближчим часом кількість туристів перевищить 1 млрд., а доходи від туризму в 2016 склали 1570 млрд. дол., а в 2020 р. — до 2000 млрд. дол.
В окремих країнах туризм дає чималі прибутки у загальній еко­номічній діяльності, випереджаючи іноді промисловість та сіль­ське господарство. Навіть у США землі, зайняті під рекреаційний комплекс (хоч і в 10 разів менші за площею, ніж сільськогосподар­ські), дають утричі більший щорічний прибуток. У деяких країнах внесок від туризму у валовий національний дохід складає 15-35 %. До них належать Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Портуґалія.

ПИСЬМОВО Завдання 1. Проаналізуйте карту атласа «Міжнародний ту­ризм» та визначте:
а) напрямки основних туристичних потоків;
б) країни, в яких прибутки від туризму перевищують видатки на туризм, поясніть причини цього явища;
в)          країни, в яких  велика частка ВВП залежить від туризму;
ПИСЬМОВО Завдання 2. Проаналізуйте дані таблиць та визначте, які регіо­ни світу є найбільш популярними серед туристів, які регіони отри­мують найбільші доходи від туристичного бізнесу. Поясніть, чому Європа посідає ключові позиції у міжнародному туризмі.
Країни, які мають найбільші доходи від надання туристичних послуг іноземним туристам – 2016.
Місце
Країна
Доходи, млрд дол.
1
США
96,7
2
Китай
65,7
3
Іспанія
57,8
4
Франція
54,2
5
Італія
42,7
6
Велика Британія
37,6
7
Німеччина
36,0
8
Австралія
22,2
9
Австрія
18,9
10
Туреччина
18,5

Країни, які приймають найбільшу кількість іноземних туристів – 2016.
Місце
Країна
Кількість туристів, млн осіб
1
Франція
82
2
США
50
3
Іспанія
35
4
Італія
32
5
Китай
47
6
Велика Британія
22
7
Канада
21
8
Мексика
20
9
Туреччина
20
10
Австрія
19

Ситуація в туризмі дуже динамічна, і цей динамізм засвідчують щорічні зміни у десятці провідних держав.
2. Об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО
Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді.
-                  За даними карти і таблиці визначіть:
5 географічних регіонів, визначених ЮНЕСКО:



  Європа і Північна Америка
 Азія і Океанія
  Арабські країни
  Латинська Америка і Кариби
 Африка
Регіон ЮНЕСКО
Культурний тип
Природній тип
Змішаний тип
Загалом
 %
Африка
42
33
3
78
9%
Арабські країни
60
4
1
65
7%
Азія і Тихоокеанський регіон
129
48
9
186
21%
Європа і Північна Америка
375
56
9
440
49%
Латинська Америка і Кариби
83
35
3
121
14%
Загалом
689
176
25
890
100%




Яке значення міжнародного туризму?
Валютні надходження від міжнародного туризму дозволяють створити резерви іноземної валюти, щоб потім обміняти її на світовому ринку на інші необхідні товари та послуги.
У більшості країн Європи частка туризму у валовому національному продукті займає досить вагому частку: в Іспанії - 4,3%, у Греції - 6,4%, країнах Центральної та Східної Європи - більш як 7,0%, Республіці Кіпр - 25% тощо. У ВВП України ця частка складає менше 1%. Співвідношення між іноземними туристами і туристами, які від'їжджають з України, складає 1:10, в той час як для позитивного впливу його повинно бути 1:3.
Найбільша кількість туристів у світі відвідує Європу - 74,2%, 16,7% подорожує Північною Америкою, 3,2 - Латинською Америкою, 3,4% приїздить на Близький Схід, 1,8% - в Африку, 1,7% - Азію та Австралію.
Надходження валюти у відсотках розподіляється наступним чином: у європейські країни - 62,4%, країни Північної Америки - 16,4%, Латинської Америки - 11,7%, африканські країни - 2,5%, Азію та Австралію - 4,5%, на Ближній Схід - 2,5%.
Проаналізувавши ці дані, приходимо до висновку, що частка Європи по доходах менша, ніж по відвідуванню туристів. Це пов'язано в  першу чергу з поширенням тут короткочасних поїздок у сусідні країни, дещо нижчими цінами на туристичні послуги у ряді європейських країн.
Учні разом з учителем роблять висновки відповідно до теми та мети уроку. Учитель виставляє оцінки за роботу на уроці.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
 Підручник, опрацювати §42  підручника.
Завдання. Визначте позитивні та негативні наслідки розви­тку туризму в будь-якій країні світу.ПИСЬМОВО


07.04.2020
В зошит записується дата, класна робота, виконуються всі завдання, що зустрічаються у тематичному тексті . Потім виконується домашня робота . НАДІСЛАТИ У ВАЙБЕР 0671818389

Тема. Транспорт 



 Назвіть відомі вам прислів’я про рух.
-      Усі шляхи ведуть до Риму. Язик до Києва доведе. Со­бака гавкає, караван іде. Хто високо літає, може низь­ко впасти. Може, кривий кінь вивезе. Тихіше їдеш, далі будеш. Їхав до Фоми, а заїхав до куми. Переплив море — в калюжі потонув. Іти в науку — терпіти муку. Піший кінному не товариш.
-      Назвіть основні способи руху. (По суші, по воді й у по­вітрі)
А як можна ще передати, наприклад, інформацію? УСНО


-      Які види транспорту розвинені в Україні? (Автомобіль­ний, залізничний, повітряний, трубопровідний, річковий і морський, електронний)

Завдяки рівнинній території в Україні добре розвине­на транспортна мережа. За географічним положенням Україна перебуває в дуже вигідних умовах. Цей факт впливає на розвиток її господарства.
Розгляньмо основні особливості транспортної мере­жі України.
Транспорт образно називають «кровоносною систе­мою» економіки країни.
Словникова робота
Завдання транспортної системи — забезпечення стій­ких зв’язків між окремими галузями й районами країни, своєчасне й повне задоволення потреб госпо­дарства й населення у перевезеннях.
Транспортна система — це сукупність усіх видів тран­спорту, пов’язаних між собою з метою задоволення потреб населення і держави в перевезеннях пасажи­рів і вантажів. Вона містить у собі транспортні пунк­ти (станції, пристані, аеропорти), транспортні вузли й транспортні магістралі.
Транспортний вузол — це населений пункт, у якому схо­дяться кілька видів транспорту і здійснюється обмін вантажами між ними.
(знайти на карті найбільші транспортні вузли України).
Вантажообіг — показник обсягу роботи транспорту з перевезення вантажів, що обчислюється як добуток кількості перевезених вантажів (т) на відстань певно­го перевезення (км).
Пасажирооборот — показник обсягу пасажирських пе­ревезень транспорту, обчислюваний як добуток кіль­кості пасажирів на відстань перевезення.


Дослідження. Міські види транспорту свого обласного центру ПИСЬМОВО
1.                Міський транспорт
Учитель. Основне призначення міського транспор­ту — перевезення пасажирів.
-      Які види транспорту відносяться до міських?
У наш час міський транспорт великих міст може об'єднувати всі види відомого нам транспорту, але сюди ще додаються чисто міські види - метро, фунікулер, підвісні та спеціальні дороги.
 Слід врахувати, що за останній час велику роль у міському транспорті почав відігравати і автомобільний транспорт індивідуального користування.
Рухомий склад міського транспорту має такі види:
1) автомобільні - автобуси, таксі, легкові та вантажно-пасажирські;
2) електричні - трамваї, тролейбуси, метро, фунікулери, підвісні та спеціальні колійні дороги;
3) водні - теплоходи, пороми, катери, моторні човни.
Сучасні міські автобуси - це високо комфортабельні пасажирські автомобілі, які можуть вміщувати біля 200 пасажирів.
Таксі - це звичайні автомобілі, пристосовані спеціально для перевезень як пасажирів, так і вантажу здебільшого на коротку дистанцію.
Трамваї - це транспортні засоби з електричними двигунами, які рухаються по залізничній колії, як електровози, і мають свою електричну мережу з високою напругою.
Тролейбуси - транспортні засоби з електричними двигунами, які не потребують залізничної колії, але повинні мати свою електричну систему живлення.
Дуобуси - це універсальний транспортний мікс тролейбуса з автобусом, що може живитися і рухатися як за рахунок електричної мережі, так і від двигуна внутрішнього згоряння! Незабаром у Хмельницькому будуть  такі дуобуси рухатись за маршрутами: Ракове – Львівське шосе по вулиці Толстого, продовжиться 15-й тролейбусний маршрут з Дубового до Ракового вулицями Красовського та Чорновола! («Подільські вісті» 04.02.2017).
 Метро - це транспортні засоби - електропоїзди залізничного типу, які рухаються здебільшого під землею.
Фунікулери, підвісні дороги і спеціалізовані колійні дороги - це теж електротранспортні засоби, які потребують спеціальних залізничних колій та електромереж.
Сучасні тролейбуси забезпечують перевезення до 200 пасажирів в одному транспортному засобі.
Метро - наймолодший вид міського транспорту. Перше метро в колишньому СРСР збудовано в  Москві у 1935 році. Зараз метро діє в Києві, Дніпрі, Харкові.


Цікаво
Міський транспорт
 Основне призначення міського транспор­ту — перевезення пасажирів.
Трамвайне сполучення виникло в Україні ще напри­кінці XIX століття. Перший трамвай у Російській ім­перії було введено в експлуатацію в 1892 році в Киє­ві. Нині в 24 містах України працює трамвайне сполучення.   
Перший тролейбус в Україні було введено в дію в Києві у 1935 році. Зараз тролейбуси перевозять пасажирів  у 46 містах України.  
Найбільш прогресивний і зручний вид міського транспорту — метрополітен. Уперше його було збудовано в Києві. Будівництво розпочалося з 1949 року, першу дільницю було відкрито у 1960 році. З 1978 року працює метрополітен у Харкові, а з 1995 року — у Дніпро­петровську.

ПИСЬМОВО
-На основі вивченого зробити висновок про те, який з видів транспорту має найкращі умови для дина­мічного розвитку.
-Який вид транспорту відіграє найважливішу роль в Україні?
-Назвати й показати на карті найбільші транспортні вузли й магістралі України.
-Перелічити основні проблеми транспорту.
Тестування
1.Транспорт
а) є галуззю, що виробляє матеріальні цінності;
б) забезпечує всі види внутрішніх і зовнішніх пе­ревезень;
в) є частиною соціальної сфери.
2.Вантажообіг і пасажирооборот:
а) не залежать від рівня розвитку транспорту;
б) є показником обсягу перевезених вантажів (паса­жирів) за певний час на певну відстань;
в) є витратами на перевезення одиниці транспорт­ної продукції.
3.Перше місце за пасажирооборотом належить тран­спорту
а) автомобільному;
б) залізничному;
в) повітряному.
4. У сучасних умовах найбільш швидкими темпами розвивається транспорт:
а) залізничний;
б) електронний;
в) автомобільний.
5.Основне завдання морського транспорту України:
а) забезпечення зовнішніх вантажоперевезень;
б) каботажні перевезення;
в) пасажироперевезення.



 Залізничний транспорт – основний вид транспорту України. Найважливіші автомагістралі України. Водні шляхи, найбільші морські та річкові порти України. Повітряний транспорт. Транспортні вузли. Міжнародні транспортні коридори на території України.

•                                    «Види транспорту»
Автомобільний
Сухопутний
Залізничний
Д=169тис. Найбільші: Київ – Москва, Одеса – Київ – Кривий   Ріг –Донецьк. Найбільші:
-                      Київ
-                      Харків
-                      Дніпро
-                      Донецьк
Д=159 тис.км. з тв. покр.: Харків - Сімферополь, Київ - Санкт-Петербург, Полтава - Харків - Ростов-на-Дону, Рівне, Львів - Чоп, Київ - Дніпро

+ Вигідний
100 км.
+ маневрений
+обслугову-вання
-мала вантажність
-залежний від
погодних умов
П:
+ незалежний + низька собівартість
+ висока швидкість
+незалежність від клімату

 Перша залізниця - 1861 р. (Львів - Перемишль)
Д = 23 тис.км.
Найгустіша сітка – Донбас-
Придніпров’я -Зх. Лісостеп
Частка залізничного транспорту у вантажообігу - 45% Найважливіші магістралі:
Київ - Конотоп - Брянськ - Москва, Донецьк - Куп’янськ - Москва, Харків - Москва,
Кривий Ріг - Донбас,Київ - Львів, Київ - Одеса, Харків - Дніпро. Найбільші вузли: Київ, Харків. Львів, Дніпро. Запоріжжя.
Річковий
Водний
Морський
Д = 5 тис.км
Водні артерії:
1.Дніпро з Десною і Прип’ять
2.Пд. Буг
3.Сіверський Донець
4.Дністер
5.Дунай
Порти: Київ, Дніпро, Херсон, Запоріжжя, Черкаси, Кременчук; Ізмаїл, Кілія, Вилково, Рені.
П: + природні шляхи + мало палива + низька собівартість +велика вантажопідйомність
-мала швидкість
-сезонність
-напрям
Два моря: Чорне і Азовське Перевезення: закордонні
1 - малі каботажні
2 – великі каботажні
Фрахт - плата за перевезення Судна:
універсальні - спеціальні:  контейнеровози - рефрежератори
Порти: Одеса, Чорноморськ. Миколаїв, Херсон, Маріуполь Міжнародна поромна переправа Чорноморськ - Варна (Болі .)
Повітряний
Трубопровідний
П: +швидкість перевезень (900-2500км/год) Аеропорти: Київ. Львів. Сімферополь. Донецьк, Харків
Перший газопровід Дашава-Львів (1940 р.) Шебелинка - газосховища Тоансєвооп, Газопровід: “Союз”. Уренгой - Ужгород
Трубопровід: “Дружба”. Самара – Лисичанськ, Кременчук - Одеса


 Сухопутний вид транспорту;

Залізничний
транспорт
Автомобільний
транспорт
Довжина лі­ній
22,07 тис. км
170 тис. км
Густота ліній
37 км на 1000 кв. км
280 км на 1000 кв. км
Найбільша густота ліній
Донбас, Придніпров’я, Правобереж­ний Лісостеп і захід­ні території України
Донбас, Придніпров’я, Прикарпаття, Закарпаття, Поділля, Крим, Київська об­ласть
Середня від­стань пере­везення 1 т вантажу
550 км
19 км
Основні ван­тажі
Вугілля, залізна руда, нафта, буді­вельні матеріали, мі­неральні добрива, сільськогосподар­ська продукція, ви­роби металургії та машинобудування
Готова продукція машинобудуван­ня, хімічної, лег­кої, харчової і лісо­вої промисловості, сільськогосподарська продукція, будмате­ріали



Залізничний
транспорт
Автомобільний
транспорт
Найважли­віші магі­стралі
Донбас — Кривий Ріг, Харків — Се­вастополь, Харків — Дніпро — Херсон, Львів — Одеса, Хар­ків — Київ — Львів, Донбас — Хар­ків — Курськ — Москва, Одеса — Київ — Москва, Київ — Чоп — Прага, Донбас — Київ — Львів — Будапешт
Київ — Львів,
Київ — Харків,
Київ — Дніпро — Донецьк, Харків — Сімферо­поль, Одеса — Ми­колаїв — Херсон, Київ — Москва, Одеса — Київ — Санкт-Петербург, Донецьк — Ростов-на-Дону, Одеса — Кишинів, Київ — Брест
Найбільші
вузли
Харків, Київ, Львів, Дніпро, Ковель, Ясинувата, Дебальцеве, Кривий Ріг, Жмеринка,
Ко­нотоп, Коростень
Київ, Полтава, Хар­ків, Донецьк, Дніпро, Запоріжжя, Львів, Одеса, Сімферополь

 Залізничні вузли — це поселення, де сходяться чи перетинаються залізничні колії зі значним обсягом перевезень і транспортного обслуговування.
Автомобільний шлях — це належним чином обладнана  для руху автомобілів дорога, яка за господарською важливістю, провізною спроможністю і технічним забезпеченням належить до категорії загальнодержавного,  обласного і місцевого значення.

 В Україні виділяють шість регіональних залізниць:
 1)Донецька (управління в Донецьку);
2)                      Південно-Західна (Київ);
 3) Придніпровська (Дніпро);
 4) Південна (Харків);
 5)Одеська (Одеса);
 6)Львівська (Львів).
Виділити переваги і недоліки залізничного
та автомобільного транспорту. 

Залізничний транспорт
Автомобільний
транспорт
Переваги
1)Незалежний від клімату;
2)низька собівартість;
3)значна маса одночасного перевезення (до 6000 т);
4)перевезення на великі від­стані;
5)можливість одночасно пе­ревозити різні вантажі в одно­му напрямі
1)Значні маневре­ність і швидкість руху;
2)доставка ванта­жу безпосередньо до споживача

1) Обмежена маневреність;
2) низька швидкість (серед­ня 56 км/год, максимальна —140 км/год;
3) зношення залізничних ко­лій;
4) недостатня електрифікація залізниць;
5) низька якість перевезень (товар псується, губиться);
6)                  неоднакова ширина колій (в Україні — 1524 мм, а в Єв­ропі — 1435 мм);
7)                  забруднення полотна заліз­ниць

1) Залежний від природних умов;
2) мала вантажопід­йомність (3—75 т);
3) висока собівар­тість перевезень;
4) низька якість доріг;
5) великий забруд­нювач навколиш­нього середовища




Недоліки










Водний вид транспорту
Загальна довжина берегової лінії України становить більше 2000 км.
В Україні виділяються три морських пароплавства (те­риторіальні органи управління морським транспор­том):
1)               Азовське;
2)               Чорноморське;
3)               Українсько-Дунайське.
Морський порт — це приморський населений пункт з комплексом споруд, призначених для вантаження і розвантаження морських суден, постачання їх пали­вом, для  ремонту та інших послуг.
Найбільші морські порти України — Одеса, Іллічівськ, Миколаїв, Херсон, Ізмаїл, Севастополь, Феодосія, Керч, Бердянськ, Маріуполь.
Морські судна: контейнеровози, танкери, пасажир­ські судна.
Види перевезень:
1)               закордонні;
2)               каботажні (малі — в межах одного моря, великі — в межах двох морів). Фрахт — плата за перевезення морським транспортом.
Основні вантажі:
1)               у внутрішніх перевезеннях — будівельні матеріали, вугілля, метали, машини, цукор, хімічні речовини, мінеральні добрива, кокс;
2)               у зовнішніх перевезеннях — залізна і марганцева руда, метал, устаткування й обладнання.
Загальна довжина судноплавних річкових шляхів в Україні — 4,9 тис. км. Судноплавні річки України (карта): Дніпро, Десна, Прип’ять, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай, Дністер, Стир, Горинь.
Найбільші річкові порти (карта)  — Київ, Черкаси, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Кремен­чук, Каховка, Ізмаїл, Рені.
Основні вантажі: будівельні матеріали, кам’яне вугіл­ля, кокс, метали, металобрухт, цемент, ліс, нафта, на­фтопродукти, зерно.
Середня дальність перевезення вантажів морським транспортом — 6000 км, а річковим — 760 км.

Цікаво знати
•                      Перший великий морський порт в Україні було збу­довано в Херсоні у 1778 році. Дещо пізніше пор­ти було споруджено в Севастополі (1784) та Оде­сі (1794). Нині найважливішим морським портом України є Одеса.
•                      За останній час виконано значний комплекс робіт щодо створення інформаційних систем управлін­ня вантажопотоками, удосконалено розвиток пор­тів на Чорному та Азовському морях, де побудовано і реконструйовано ряд спеціалізованих причалів, уведено в експлуатацію залізничну поромну пе­реправу  Іллічівськ — Поті (Грузія), контейнерно- автотранспортну дільницю терміналу Іллічівського порту.
•                      3 1978 року функціонує одна з найбільших у світі поромна переправа Іллічівськ — Варна протяжніс­тю 435 км.

 Виділити переваги і недоліки морського та річкового транспорту. 

Морський транспорт
Річковий транспорт

1) Велика кількість ванта­жу на одне перевезення;
2) можливість валютних доходів за фрахт;
3)                 низька собівартість;
4)                 велика можливість екс­порту та імпорту
1) Низька собівартість (дешевий);
2) дуже велика вантажо­підйомність

s
У
1) Потребує географічних передумов (море, зручні гавані);
2) залежний від кліматич­них умов;
3) невелика швидкість;
4) забруднення навколиш­нього середовища;
5) тривалий час обробки вантажу судна
1) Мала швидкість;
2) обмежений у напрямках перевезень;
3) залежний від кліма­тичних умов;
4) існує проблема проходження шлюзів;
5) забруднення навколишнього середовища

 Авіаційний транспорт та трубопроавідний транспорт
 Нині літаки багатьох авіакомпаній України працюють на десятках міжнародних маршрутів. Остан­німи роками відкрилися повітряні лінії до Франкфур­та, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона. Розши­рюватимуться зв’язки за допомогою повітряного тран­спорту з країнами Азії — Ізраїлем, Ліваном, Сірією, Пакистаном, Індією, з країнами Тихоокеанського регіону. Важливого значення набувають польоти до Ки­таю та Японії. Україна вступила до міжнародних авіа­ційних організацій. Київ пов’язаний авіасполученням з 55 країнами. На міжнародні рейси припадає 60% пе­ревезень повітряним транспортом.
Найбільші центри повітряного транспорту  — Київ, Одеса, Сімферополь, Донецьк, Харків, Львів.
АН-225 «Мрія». АН-124 «Руслан». Не має аналогів за кордоном і наш легкий транспорт­ний літак АН-74 та санітарний — АН-74 ТК 100 С. Ці літаки можуть здійснювати зліт і посадку на будь-які аеродроми, а також непідготовлені злітно-посадкові смуги, що є їхньою важливою перевагою.
Сьогодні в Україні налагоджено випуск гелікоптерів та інших  секретних літаків, що працюють з зоні АТО.
 — Хто є авіаперевізниками в Україні?
Авіаперевізниками в Україні сьогодні є авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», «Аеросвіт» та ін чартерні рейси…

  Електронний транспорт та  трубопровідний транспорт
 Трубопровідний транспорт призначений для транспортування нафти, природного газу, нафто­продуктів, сипких речовин (подрібнене вугілля, крей­да, глина разом з водою).
Середня відстань перевезення 1т вантажу трубопровід­ним транспортом становить 1200 км.
Ділиться на магістральний і промисловий.
Перший магістральний газопровід було прокладено в 1924 році Дашава — Стрий — Дрогобич.
Загальна протяжність трубопроводів — понад 40 тис. км (87 % складають газопроводи).
Найбільші газопроводи (карта): Дашава — Київ — Москва, Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебелинка — Дніпро — Кривий Ріг — Оде­са — Кишинів,  «Братерство» від м. Долина (Івано-Франківська об­ласть) до Словаччини. Пізніше — «Союз» і Уренгой (Західний Сибір) — Помари — Ужгород.
Найбільші нафтопроводи (карта): Кременчук — Херсон, «Дружба» (в межах України протяжність 680 км), Гнідинці — Розбишівка — Кременчук, Качанівка — Охтирка, Долина — Дрогобич, Битків — Надвірна, Одеса — Броди.
Аміакопровід: Поволжя — Горлівка — Одеса; етило- провід: Калуш (Івано-Франківська область) — Угор­щина.
Завданням електронного транспорту є тран­спортування електричної енергії від місць її виробни­цтва до споживачів. Система електричної мережі Укра­їни охоплює всю її територію. Потужні лінії електропе­редач пов’язують усі найбільші електростанції як між собою, так і з найпотужнішими промисловими цен­трами і районами.

 Виділити переваги і недоліки повітряного та трубопровідного транспорту. 

Повітряний транслорт
Трубопровідний
транспорт

1) Велика швидкість (понад 900 км/год);
2) незалежність від характеру місцевості;
3) можливість доставки у важкодоступні райони;
4) важливість для міжнарод­ного туризму і рекреації
1) Низька собівартість;
2) висока вантажо­підйомність; .
3) незалежність від погодних умов;
4)можливість тран­зитних перевезень

1) Обмежена вантажопідйом­ність;
2) висока собівартість;
3) залежність від погодних умов;
4) вимагає найбільших захо­дів безпеки;
5) забруднює навколишнє се­редовище   
(1 пасажирський літак протягом восьмогодинного польоту поглинає 75 т кисню, викидаючи десятки тонн вуглекислого газу, оки­сів азоту та інших сполук)

1) Низька швидкість;
2) обмежені види вантажів;
3) небезпека аварій із серйозними еколо­гічними наслідками

 МТК на території України.
Транзитні перевезення — перевезення вантажів і паса­жирів з однієї країни в іншу через третю країну.
Транспортні коридори — поліпшення транспортних шляхів високої провізної здатності і належного обслу­говування.
Міжнародні транспортні коридори України
Україна — транзитна держава. Вона посідає 13-те місце у світі за протяжністю залізничних колій та 6-те  — за інтенсивністю перевезень. Вищі показники мають США, Росія, Канада, Індія. Серед європейських країн Україна посідає трете місце за обсяга­ми транзиту, а в межах СНД поділяє лідерство з Росією. Цьому сприяє вигідне географічне положення та розгалужена мережа всіх видів транспорту. Розпад СРСР призвів до зменшення обсягів транзиту й від­повідно до перерозподілу вантажопотоків у 90-ті рр. ХХ ст.
1.                У 1996 р. було підписано угоду про створення Європейсько-Азіатських транспортних коридорів.
2.                У березні 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України за­тверджено «Програму створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК)».
3.                Цією програмою передбачено участь вітчизняного транспорту в системі МТК: у так званих Крітських коридорах (карта):  № 3, 5, 9, а та­кож МТК Балтійське море — Чорне море (або Ґданськ — Одеса) та МТК ТRАСECА (Європа — Кавказ — Азія).
4.                Однак, за ситуації бойових бій в зоні АТО, Україна втрачає переваги транзиту!
5.                Ступінь використання наявного транзитного потенціалу України (без трубопроводів) становить близько 40 %. Втрачаючи позиції транзитної держави, Україна стає неконкурентоспроможною на міжнародному ринку транспортних послуг.
Особливо гостро це відчувається на морському і повітряному транспорті.
Відповідно до стратегічних цілей слід ширше залучати середній та малий бізнес до зовнішньої торгівлі у рамках транскордонного співробітництва


 Виділити проблеми і перспективи розвитку транспорту України.
Проблеми:
1)               недостатній розвиток автомобільного та повітряно­го транспорту;
2)               недостатнє використання контейнерів, які дозволя­ють ефективно і швидко перевезти вантаж;
3)               низька якість шляхів сполучення;
4)               низька якість транспортного обслуговування;
5)                низький рівень збереження і доставки вантажів.
Перспективи:
1)               транзитні перевезення;
2)               транспортні коридори.
План характеристики
1.                Загальна характеристика виду транспорту.
2.                Показник вантажообігу.
3.                Показник пасажирообороту.
4.                Спрямованість вантажопотоків.
5.                Основні магістралі.
6.                Найбільші транспортні вузли.
7.                Значення для розвитку господарства.
8.                Основні проблеми. 

 Залізничний транспорт
Друге місце за пасажирооборотом і друге — за ванта­жообігом. Провідний у транспортній системі. Най­більш густа мережа доріг в індустріальних районах Донбасу і Придніпров’я. Основні вантажі — вугілля, залізна руда, метал, деревина, нафта, нафтопродукти, будматеріали. Пасажирське перевезення внутрішньо- і міждержавні. Довжина — понад 22 тис. км. Густота — 38 км на 1 тис. км2 (у Донбасі — 52).
Автомобільний транспорт
За пасажирооборотом посідає перше місце. Висока собівартість перевезень. Великі маневреність і швид­кість руху. Головний у перевезеннях на короткі відста­ні. Важливий для АПК. Розвинений рівномірно на всій території. Перевезення пасажирів — приміські й між­міські. Особливе значення контейнерного і рефриже­раторного транспорту. Довжина доріг — 169 тис. км, з них 163 тис. км — із твердим покриттям.
Трубопровідний транспорт
Переміщає нафту, газ, нафтопродукти. Третє місце за вантажообігом (2/3 становить газ). Внутрішньо- і між­державні перевезення. Довжина — понад 40 тис. км.


Морський транспорт
Призначений для перевезення пасажирів і вантажів. Значна пропускна здатність. Через Чорне й Азовське моря Україна вивозить кам’яне вугілля, залізну й мар­ганцеву руди, кокс, цукор, хімічні речовини, мінераль­ні добрива. Здійснює міжнародний туристський об­мін. 50% — експорт товарів, 35% — транзит. Головний порт — Одеса (20 % товарообігу).
Річковий транспорт
Перевезення об’ємних вантажів, що не вимагають швидкої доставки: ліс, нафта й нафтопродукти, зерно, будматеріали. Характерні надійність роботи, незначні капіталовкладення. Недоліки: сезонність функціону­вання, невелика швидкість руху, заданість напрямку перевезень. На внутрішні перевезення припадає 75%. Довжина водних шляхів — 2,4 тис. км. Судноплавні річки: Дніпро з Десною і Прип’яттю, Дунай, Півден­ний Буг, Сіверський Донець, Дністер.


Повітряний транспорт
Обсяг вантажів відносно невеликий. Головна спеціа­лізація — перевезення пасажирів на далекі відстані. Велика частка пошти. 60% перевезень припадає на міжнародні рейси. Київ зв’язаний авіасполученням з 55 країнами.
Електронний транспорт
Це мережа лінії електропередач. Розрізняють повітря­ні, підземні й підводні лінії.


Цікаво знати
 • Першу залізничну магістраль на території України Львів — Перемишль було прокладено ще в 1861 році.
• В Україні діє залізнична поромна переправа з Криму на Кавказ через Керченську протоку, яка дає можливість виходу до країн Закавказзя, Туреччини, Ірану.
 • Найдовшим пасажирським залізничним маршрутом в Україні є маршрут Харків — Ужгород. Поїзд перебуває в дорозі 33 год 7 хв.
 • Похила залізниця з канатною тягою — фунікулер — уперше була споруджена в Україні в Одесі у 1901 році. Вона з’єднала Приморський бульвар з морським портом. У 1905 році фунікулер став до ладу в Києві.
 • Електрифікована ділянка Ківерці — Здолбунів          може бути включена до транспортного коридору Ковель — Київ.
•                      На вулиці, обсадженій деревами, шум зменшується на 4 дБ. Можна створити зелений бар’єр із дерев, кущів, трави, який поглине 80—90% шуму з про­їжджої частини дороги. Найнадійніше захищає від шуму крона берези.

   Транспорт світу. Країни, що вирізняються високим рівнем розвитку мережі залізниць й автомобільних шляхів. Найбільші морські порти, їхній вплив на розміщення промисловості. Найбільші судноплавні річки світу. Найбільші аеропорти світу.  Міжнародні транспортні коридори.
УСНО

•             Яку роль відіграє транспорт у розвитку господарства країни?
•             Які види транспорту ви знаєте? Які показники використову­ються для характеристики роботи транспортної системи та по­рівняння ефективності роботи різних видів транспорту?
•             Які види транспорту посідають провідне місце у вантажопере­везеннях та пасажироперевезеннях в Україні?
•             Які зміни відбуваються в транспортній системі під впливом НТР?


На думку відомого економгеографа В. Максаковського, «Світо­вий транспорт й нині залишається основою світового розподілу праці».
Завдання . Прокоментуйте цей вислів та висловіть свої мірку­вання щодо значення транспорту у світовому розподілі праці і сві­товому господарстві.УСНО
Транспорт — одна з найважли­віших галузей виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробни­чі потреби господарства і населення в усіх видах перевезень (робота з таблицею)

Транспортні системи
Економічно розвинені країни (розвинені всі види транспорту)
Країни, що розвиваються (переважання розвитку певного виду транспорту)
•              Північноамериканський тип (США, Канада, Австралія)
•              Західноєвропейський тип (країни Західної і Центральної Європи, Японія)
•              3 переважанням залізничного транспорту (Індія, Пакистан, Бразилія, Алжир, Туніс, Марокко та ін.)
•              3 переважанням автомобільного (Саудівська Аравія, Ефіопія та ін.) або річкового (Судан, Конґо, Парагвай та ін.) транспорту






Наземний

Водний

ІНШІ
Залізничний

Морський

Трубопровідний
• Є у 140 країнах світу
• Загальна протяж-­
ність залізниць світу
зменшується
• Найвища густота ­
залізниць у Європі (по­
над 100 км/тис. км2)
і Японії (64 км/тис. км2)
• 80 % міжнародних
вантажоперевезень
і 70 % товарообігу
• Близько 2 тис. мор-­
ських портів
• Найбільші пор­ти — Роттердам,
Сінґапур, Новий
Орлеан
• 99 % переміщення газу,
95 % нафти
• Протяжність перевищує
1,7 млн км
• Основна частина світової
мережі трубопроводів розта-­
шована у Північній Америці,
Західній Європі, Південно-
Західній Азії, Росії

Автомобільний

Річковий, озерний

Повітряний
• Світовий автомобіль-­
ний парк нараховує
понад 600 млн машин,
більшість зосередже­
на в СІЛА, Західній
Європі, Японії
• У розвинених краї­
нах автомобілі мають 30—50 % населення,
у слаборозвинених —
лише 1 %
• Загальна про-­
тяжність світової
мережі річкового
транспорту складає
понад 550 тис. км
• Лідери за вантажо­-
обігом річкового
транспорту — США, Китай, Росія, ФРН, Канада, Нідерланди, Франція, Бельґія
• Світова мережа авіаліній
складає понад 8 млн км
• Близько 1 тис. аеропортів,
найбільші у Чикаґо, Далласі,
Лос-Анджелесі, Лондоні,
Токіо, Нью-Йорку та ін.
Електронний

• Лінії електромереж
• Інтернет

1.    Загальна характеристика світової транспортної системи
Всі шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби в сукупності утворюють світову транспортну систему. У світовому транспорті зайнято понад 100 млн людей. Загальна протяжність транспортної мережі світу (без морських та авіатрас) складає близьеко 40 млн км. Щорічно всіма видами транспорту перевозить­ся понад 100 млрд. т вантажів і понад 1 трлн. пасажирів.
Основними техніко-економічними показниками роботи тран­спорту згадайте є обсяг перевезень, вантажообіг, пасажирообіг, густота транспортної інфраструктури, собівартість перевезень, швидкість, залежність від погодних та сезонних змін, маневреність. Різні види транспорту мають свої переваги та недоліки, тому їх використову­ють залежно від конкретних умов.
Підприємствами транспорту за січень-червень 2016 року  перевезено 291,0 млн.т вантажів, що склало 103,9% від обсягу  перевезень вантажів порівняно з відповідним періодом 2015 року
 Послугами пасажирського транспорту у січні-червні 2016 року скористалися 2,4 млрд. пасажирів, що становить 93,4% від обсягу перевезень порівняно з відповідним періодом 2015 року.
Завдання 1. Пригадайте переваги та недоліки основних видів транспорту. У структурі транспортних шляхів найбільшу питому вагу ма­ють автомобільні: понад 70 %, 1/5 частина припадає на авіалінії й лише 5 % — на залізниці. Далі йдуть трубопровідний та внутріш­ній водний транспорт.
2.    Типи транспортних систем (схема). Розрізняють транспортні
системи економічно розвинених кра­їн та країн, що розвиваються.
Найбільш розвинена транспортна система країн Європи та Пів­нічної Америки, де зосереджено більш ніж половину залізничних ліній, рухомого складу, шосейних доріг, автопарку тощо. У цих країнах досягнуто високого технічного рівня розвитку транспорту (великі швидкості, регулярність сполучення, відносна дешевизна, масові перевезення вантажів та пасажирів, відносна безпека, по­стійне оновлення засобів транспорту та ін.). Країнам, що розвива­ються, властивий низький рівень розвитку видів транспорту: за­старілий різнотипний склад, малопотужний парк локомотивів, вагонів, автомобілів, непридатне обладнання. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки користуються послугами та­ких архаїчних видів транспорту, як в’ючний та гужовий, працю­ють носильники та рикші.
Поряд з розподілом світової транспортної системи на два типи за рівнем розвитку, існують підрозділи регіональних транспортних систем:
•             європейського типу (Західна і Центральна Європа, Японія);
•             північноамериканського типу (США, Канада, Австралія);
•             латиноамериканського типу;
•             азіатського типу;
•             система країн СНД;
•             африканського типу.
3.    Характеристика основних видів транспорту

Залізничний транспорт
Залізничний транспорт виник у першій половині XIX ст. у зв’язку з розвитком великої промисловості, зокрема кам’я­новугільної і металургійної.
Довжина сучасних залізниць світу становить приблизно 1,3 млн км. Більше половини експлуатаційної довжини припадає на розви­нені країни і лише 1/5 — на ті, які розвиваються. Найбільш висока щільність доріг у Німеччині, Бельґії, Швейцарії: 4-18 км/100 км2. У багатьох країнах цей показник не перевищує 0,1-0,5 км/100 км2. Є країни, які не мають залізниць: Кіпр, Лаос, Ніґер, Чад, Бурунді, Ісландія тощо.
Показники рівня технічної оснащеності найвищі у США та За­хідній Європі: там більша частина доріг укладена рейками важкого типу. На станціях широко застосовуються централізація управлін­ня та автоблокування, радіотелефони та телебачення. Рухомий склад — з потужних локомотивів та вагонів великої вантажності, пасажирських вагонів високої комфортності. На дорогах США та Західної Європи, Японії діють магістралі зі збільшеною швидкістю руху. У 1964 р. в Японії почали функціонувати швидкісні поїзди («шинксансен» — куля-поїзд), які розвивають швидкість 210 км/год. Згодом швидкісні залізниці були споруджені у Фран­ції, а наприкінці XX ст. — у Німеччині. У світі з’явилися комута­торні поїзди, швидкотранзитні легкорейкові системи, потяги, що приводяться в рух стисненим повітрям тощо.
Нині у більшості європейських країн довжина залізничної ме­режі скорочується. Це зумовлено конкуренцією автомобільного транспорту, який здатний виконувати перевезення за принципом «від дверей — до дверей». У великих за площею країнах, які осво­юють свої території, багаті на природні ресурси, довжина залізнич­ної мережі збільшується, зокрема у Китаї, Росії, Індії, Канаді. Ки­тай щороку будує 1 тис. км залізниць.
Автомобільний транспорт
У світі налічується понад 600 млн автомобілів і щороку ця циф­ра збільшується. Близько 80 % їх кількості зосереджено у США, Японії та Західній Європі. 50 % жителів цих країн мають автомобі­лі. У країнах, що розвиваються, цей показник в середньому стано­вить 1 %. Навіть у таких відносно розвинених країнах, як Мексика і Бразілія, він не перевищує 6 %.
У розрахунку на 1000 жителів найбільша кількість автомобі­лів припадає на США, ФРН, Нову Зеландію, Канаду, Австралію, Швейцарію, Швецію, Італію, Францію. Сучасний автомобільний транспорт постійно технічно переоснащується і вдосконалюється, у результаті чого з’являються потужніші, швидкісніші, ком- фортабельніші й ефективніші автомобілі.
Необхідною умовою розвитку автотранспорту є сучасні авто­шляхи. Нині загальна довжина світових автомобільних доріг з твердим покриттям становить понад 20 млн км, найгустіша їх ме­режа у Західній Європі. Найрозвиненішу мережу автошляхів ма­ють ті країни, де розміщена значна частина автопарку світу: США, Західна Європа, Японія, Канада. Там споруджуються автобани — багатосмужні магістралі з високою пропускною здатністю.
Трубопровідний транспорт
Трубопровідний транспорт, як і залізничний, з’явився у XIX ст., його появі сприяв розвиток нафтової промисловості. Призначений здебільшого для транспортування газу (газопровід магістральний), нафти (нафтопровід), твердих матеріалів (гідравлічний і пневма­тичний). Зараз у світі нараховується більше 13 млн км трубопрово­дів, і щороку ця цифра зростає.
Найбільш потужний розвиток трубопровідний транспорт одер­жав у нафто- й газодобувних країнах і країнах-споживачах нафти, нафтопродуктів та газу — США, Росії, Канаді, Китаї, ФРН, Фран­ції, Італії, Саудівській Аравії, Мексиці.
У Західній Європі напрямок нафтопроводів — від портів до ве­ликих промислових центрів, наприклад: Гавр — Париж, Кадіс — Сараґоса, Марсель — Кельн та ін. У країнах Близького Сходу та
Північної Африки напрямок нафтопроводів — від родовищ до пор­тових міст.
Газопроводи експлуатуються переважно в країнах Європи та Північної Америки. Більше половини газопроводів світу зосере­джено у США. Магістральні газопроводи є підземні, надземні, під­водні. Тиск транспортного газу — до 75 атмосфер — підтримується газокомпресорними станціями, діаметр труб досягає 1420 мм.
Водний транспорт
Морський транспорт здійснює перевезення вантажів і пасажи­рів океанами, морями і морськими каналами.
Людство з давніх-давен використовувало вітрильники. Нині на кораблях використовують дизельні, ядерні, теплові двигуни. Най- інтенсивніші вантажопотоки йдуть через Атлантичний океан, на другому місці — Тихий, на третьому — Індійський океан. Велике значення для розвитку морського транспорту мають Суецький і Па­намський канали.
Морський транспорт служить переважно для зовнішньоеконо­мічних зв’язків. Лише у деяких країнах, таких як Росія, США, Ки­тай, Канада, Туреччина, Франція, він здійснює міжрайонні вну­трішні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 70 % зовніш­ньоторговельних вантажів, завдяки своїй дешевизні.
Морський флот зосереджений у десятьох найбільших суднов­ласницьких країнах світу: США, Великобританії, Японії, Німеч­чині, Франції, Італії, Ліберії, Панамі, Греції, Норвеґії. На їхню частку припадає 70 % тоннажу світового флоту. До числа великих власників флоту належать також Швеція, Іспанія, Кіпр, Сінґапур, Індія, Данія, Нідерланди, Росія, Китай, Польща, Естонія, Болга­рія, В’єтнам тощо.
Судноплавні компанії багатьох країн реєструють свої судна під «зручним», або «підставним», прапором. Тому до великих суднов­ласницьких країн належать Панама, Греція, Ліберія, Сінґапур, Кіпр. У цих країнах податки на прибуток у кілька разів нижчі, ніж у США, Німеччині, Японії, заробітна платня моряків значно мен­ша, їхні права погано захищені, технічному стану суден приділя­ється менше уваги.
У світі налічується понад 2000 морських портів різної вели­чини. До найбільших належать порти з вантажообігом понад 100 млн т. Їх близько 20: Шанхай, Нінбо, Роттердам (найбільший Європи), Сінґапур, Ґуанджоу, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбурґ, Ґенуя, Лондон, Аперпорт (група портів у гирлі річки Делавер), Но­вий Орлеан, Нью-Йорк, Гемптон, Ванкувер, Сан-Себастьян, Кобе, Йокогама, Наґоя, Кітакюсю, Кавасакі.
Головні вантажі морського транспорту — нафта й нафтопродук­ти, залізна руда, зерно, кам’яне вугілля, сировина та напівфабрика­ти для алюмінієвої промисловості, фосфорити, ліс та лісоматеріали.
Загальна протяжність ліній внутрішнього водного транспорту (на ріках, озерах, каналах) у світі перевищує 550 тис. км. Цей вид тран­спорту розвинений у США, Росії, Канаді, Німеччині, Нідерландах, Китаї. У багатьох країнах він практично відсутній з огляду на при­родні умови. У світі налічується близько двохсот міжнародних річок. Це, зокрема, Дунай, Рейн, Амазонка, Замбезі, Ніл, Конґо та ін.
Десята частина внутрішніх водних шляхів припадає на поліп­шені людиною ділянки. Це ріки зі шлюзами, а також канали (шлю­зовані та каналізовані ріки).
Найбільші порти внутрішніх водних шляхів зосереджені у гир­лах річок: Гамбурґ, Бремен, Роттердам, Антверпен, Гавр, Арханґельськ, Астрахань, Херсон та ін.
Країни, що розвиваються, мають потужні річкові системи: Амазонка, Меконґ, Тіґр, Ніґер, Конґо, Замбезі тощо. Проте у цих країнах немає мережі судноплавних каналів, і тому річки викорис­товуються не повною мірою.
Повітряний транспорт
Основне призначення повітряного транспорту — швидкісне пе­ревезення пасажирів, пошти, вантажів і багажу.
Активний розвиток авіатранспорту спостерігається в економіч­но розвинених країнах. Найбільші міжнародні авіакомпанії сполу­чають Північну та Південну Америку з Європою, західноєвропей­ські країни — з Азією та Африкою, Південну та Південно-Східну Азію — з Австралією.
На відміну від залізничного транспорту, де власником у більшості країн виступає держава, в авіатранспорті значна частка отводиться приватним компаніям. У США майже весь авіатранспорт перебуває в руках приватних компаній, а у Великобританії, Франції, Нідерлан­дах, ПА, Австралії, Канаді він цілком або частково одержавлений.
Протяжність повітряних шляхів світу становить близько 8 млн км. Нині у країнах світу функціонує близько 600 міжнародних ае­ропортів. Окремі аеропорти справді велетенські (щодня обслугову­ють понад 1000 літаків). Аеропорти є великими підприємствами, на яких працюють тисячі людей.
Зі 100 найбільших аеропортів світу (пасажирообіг понад 1 млн. чол.) половина знаходиться у США: Чікаґо, Нью-Йорк, Вашинґтон, Лос-Анджелес, Сан-Франціско, Майамі, Гонолулу тощо. У країнах Західної Європи найбільшими аеропортами є: Париж, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Рим, у Японії — Токіо.
Подальший розвиток повітряного транспорту пов’язаний перш за все з технічним удосконаленням літаків та навігаційного облад­нання.
Проблеми та перспективи розвитку світової транспортної системи
Ідеї про створення нових видів транспорту з’явилися вже дав­но, проте на сучасній технічній основі реалізуються вони лише за­раз. До таких видів транспорту належать системи, які відрізняють­ся від традиційних принципом дії, конструкцією двигуна: пневмоконтейнерний транспорт, трубопровідний гідротранспорт, монорельсові шляхи, судна на повітряній подушці, поїзди на маг­нітному підвісі та інші.
В епоху НТР світова транспортна система постійно удосконалю­ється не тільки технічно, але й організаційно. У країнах з розвине­ною транспортною системою окремі види тісно взаємопов’язані між собою. Завдяки цьому успіхом користуються нові форми спів­праці та кооперації різних видів транспорту, у деяких країнах ство­рено об’єднані міністерства транспорту.
Однією з найважливіших тенденцій у розвитку світового ван­тажного транспорту є формування контейнерної системи. У кон­тейнерах перевозиться близько 40 % генеральних вантажів. Скла­даються трансконтинентальні контейнерні «мости» — комбінація морського транспорту, маршрутних залізничних складів і авто- поездів-контейнеровозів. Найбільшими контейнерними портами світу є Сінґапур і Сянґан (Китай).
У Європі ведеться робота зі створення транс’європейської транспортно-енергетичної мережі. Діє  концепція у відпрацюванні чіткого меха­нізму координації роботи різних видів транспорту, зокрема в орга­нізації комбінованих (змішаних) перевезень. Розроблено 10 схем доставки вантажів комбінованими перевезеннями.
Головні проблеми транспорту в су­часному світі.
Головними проблемами світової транспортної системи є:
•             нерівномірність розвитку транспортних систем окремих країн та регіонів, що знижує ефективність використання природних, матеріальних та людських ресурсів;
•             залежність видів транспорту від природних умов. Однак в епо­ху НТР актуальність цієї проблеми поступово знижується;
•             негативний вплив транспорту на навколишнє середовище.


Європейські транспортні коридори

Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні коридори:
·      Коридор №1. Гельсінкі — Таллінн — Рига — Каунас і Клайпеда — Варшава і Гданськ;
·      Коридор №2. Берлін — Познань — Варшава — Берестя — Мінськ — Смоленськ — Москва — Нижній Новгород;
·      Коридор №3. Брюссель — Ахен — Кельн — Дрезден — Вроцлав — Катовіце — Краків — Львів — Київ;
·      Коридор №4. Дрезден/Нюрнберг — Прага — Відень — Братислава — Дєр — Будапешт — Арад — Бухарест — Констанца/Крайова — Софія — Салоніки — Пловдив — Стамбул;
·      Коридор №5. Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Марибор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ;
·      Коридор №6. Гданськ — Катовіце — Жиліна, західна гілка: Катовіце — Брно;
·      Коридор №7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)
·      Коридор №8. Дуррес — Тірана — Скоп'є — Бітола — Софія — Димитровград — Бургас — Варна;
·      Коридор №9. Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Псков — Москва — Калінінград — Київ -Любашівка/Роздільна — Кишинів — Бухарест — Димитровград — Александруполіс;
·      Коридор №10. Зальцбург — Любляна — Загреб — Бєлград — Ніш — Скоп'є — Велес — Салоніки.
Отже, 4 з цих 10 МТК — №3, №5, №7, №9 — проходять по території України.

ПИСЬМОВО
1.                 Чим обумовлено формування різних типів регіональних тран­спортних систем у світі? Яка різниця між північноамерикан­ською та західноєвропейською транспортними системами?
2.                 До якої транспортної системи належить транспортна система України?
Отже:
. Транспорт об’єднує світове господарство і є матеріальною осно­вою територіального поділу праці.
•             Транспортна мережа на земній кулі розвинена нерівномірно. Рівень і характер розвитку транспорту окремих країн залежить від рівня розвитку продуктивних сил, розмірів території тощо.
•             За об’ємом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку й особливості структури господарства країни або регіону, а за конфігурацією транспортної мережі — особли­вості розміщення господарської діяльності.
•             Розвиток світової транспортної системи характеризується збільшенням шляхів сполучення і вантажних та пасажирських перевезень. При цьому темпи зростання перевезень перевищу­ють темпи збільшення довжини транспортної мережі.

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підручник, опрацювати відповідний §37,38 підручника.
1.                Наведіть приклади 3-4 морських портів світового значення та поясніть їх розміщення.
2.                Позначте на контурній карті найбільш інтенсивні морські шля­хи міжнародних перевезень. Спробуйте приблизно підрахува­ти, у скільки разів скорочується довжина водного шляху між Лондоном і Токіо при використанні Суецького каналу.
14.04.2020
Тема. Торгівля як вид послуг. Форми торгівлі. Показники зовнішньої торгівлі. Торгівля в Україні. Обсяги та структура експорту й імпорту товарів та послуг. Чинники концентрації роздрібної торгівлі в населених пунктах, регіонах.


УСНО
- Що таке торгівля? Зовнішня? Внутрішня?
- Які види торгівлі у нашому центрі? (Оптова і роздрібна).


З 2009 року по сьогоднішній день Україна мала від’ємний тор­говельний баланс, або негативне сальдо, тобто імпорт переважав над експортом. Поміркуйте, у чому позитивні та негативні прояви цього соціально-економічного явища? (Для споживачів — більший вибір, нижчі ціни; для виробників — більш жорстка конкуренція, як наслідок — банкрутство підприємств, звільнення робітників, недоотримання податків тощо)


1. Торгівля як вид послуг
- Однією з головних форм міжнародного співробітництва є між­народна торгівля.
- Загальний обсяг обороту зовнішньої торгівлі товарами визна­чається сумою експорту (вивезення) та імпорту (ввезення) това­рів. Різниця між експортом та імпортом називається торговим балансом.
- Фактори, що впливають на динаміку, спрямованість та струк­туру зовнішньоторгових операцій:
• розвиток прямих коопераційних зв’язків між філіями, до­чірніми та асоційованими компаніями ТНК;
• зростання частки машин та устаткування в загальному об­сязі товарообороту за скорочення питомої ваги сировини та напівфабрикатів;
• поява інтенсивно зростаючого сектора послуг та інформаційно-технологічного обміну;
• лібералізація міжнародної торгівлі в процесі переходу біль­шості національних економік до відкритості;
• розвиток інтеграційних процесів у різних регіонах світу;
• активізація діяльності ТНК.
Значення міжнародної торгівлі:
• є основним каналом, через посередництво якого формуються конкурентно-економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності національної економіки;
• інтенсифікує виробничий процес у національних господарствах з окремих напрямів;
• сприяє більш раціональному використанню економічних ре­сурсів на всіх рівнях господарювання;
• дозволяє повніше задовольняти зростаючі потреби населення;
• надходження від експорту — суттєве джерело накопичення капіталу на потреби промислового розвитку.
Економіку кожної країни умовно можна віднести до відкритої або закритої. Відкрита економіка — національна економіка, що вільно взаємодіє з економіками інших країн на ґрунті міжнарод­ного поділу праці. Економіка України класифікується як мала відкрита: вона не настільки велика та розвинута, щоб впливати на світову процентну ставку і не настільки ізольована, щоб не відчувати на собі вплив подій, що відбуваються за кордоном.
 Характерними рисами малої відкритої економіки України є:
• її частка у світовій торгівлі незначна, і тому вона відчутно не впливає на світову економіку;
• уряд контролює рух капіталів;
• відносна відособленість національної грошової одиниці від валютного ринку;
• внутрішня процентна ставка визначається світовою процент­ною ставкою.
2. Види і показники міжнародної торгівлі  СЛОВНИК ВИПИСАТИ 
Видами міжнародної торгівлі є: експорт (реалізація товарів і послуг за кордон) та імпорт (придбання товарів і послуг за кордоном).
Форми міжнародної торгівлі представлені: обміном споживчими вартостями (засоби виробництва й предмети споживання); обміном технологіями (ліцензії, патенти, «ноу-хау»); торгівлею послугами (інжиніринг, консалтинг, обробка та передача інформації, експертиза проектів); безвалютним товарообігом (компенсаційні угоди, бартер кліринговий і паралельний).
Кількісна оцінка міжнародної торгівлі надається за допомогою відповідних показників. Наприклад, сума експорту та імпорту є зовнішньоторговим оборотом країни. Зовнішньоторгова квота: відношення зовнішньоторгового обігу до обсягу валового внутрішнього продукту країни:
 Географія зовнішньої торгівлі України
Пригадайте, що таке експорт, імпорт?
Структура експорту України за даними Держкомстату у 2016 році: 
Металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80% українського експорту.
В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на: чорні та кольорові метали, виробництво  електричних машин(верстати, транспортні засоби, зброя). за­лізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання, добрив, руд, шлаків та золи; хімікати, окремі види продукції машинобудування, продовольчі товари (зерно, насіння соняшника, кукурудзи)

4.Проаналізуйте графік зовнішньої торгівлі України
ПАРАГРАФ 39 , МАЛЮНКИ до параграфу

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами у І півріччі 2016 року становив 16623,3 млн.дол. США, імпорту – 17305,9 млн.дол. США
-Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з партнерами майже всіх країн світу.
-Найбільшими торговельними партнерами України є країни, в яких обсяги експортних поставок товарів значні. До таких країн відносяться Російська Федерація —  від загального обсягу експорту (зменшились), Туреччина — 7,7 %, Італія — 4,4 %, Польща — 3,4 %, Білорусь — 3,2 % та Німеччина — 3 %.
-Україна купує багато товарів інших країн. Найбільші імпортні надходження здійснювались із Російської Федерації — зменшились, Німеччини — 8,2 %, Туркменістану — 7,8 %, Китаю — 6 %, Польщі — 5,1 %, Казахстану — 3,8 % та Білорусі — 3,5 %.
- Україна має усі необхідні передумови (наукові розробки, технології, кваліфіковані кадри) для продукування широкого спектру послуг, які активно розвиваються на етапі становлення інформаційної економіки.



VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підручник, опрацювати відповідний § 39 підручника.
 Підібрати інформацію про світові економічні організації.(НАЗВИ, ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ) ПИСЬМОВО

 14.04.2020
ТЕМА: . Світовий ринок товарів і послуг. Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків. Світова організація торгівлі (СОТ), Європейський Союз, НАФТА, АСЕАН

УСНО



- Які її види вам відомі в Україні?
(оптова і роздрібна)


 1.Міжнародні економічні зв’язки
Міжнародні економічні зв’яз­ки — система господарських зв’яз­ків між національними економіка­ми різних країн, що здійснюється на основі міжнародного поділу праці.

Міжнародні організації, що координують світові економічні відносини (аналіз схеми)
Організація економіч­ного співробітництва та розвитку (ОЕСР)
Міжнародний валютний фонд
(МВФ)
Міжнародний банк
реконструкції та
розвитку (МБРР)
Світова Організація Торгівлі (СОТ)

Науково-технічне
співробітництво

Міграція трудових ресурсів

Міжнародний туризм

Міграція кваліфікованих робітни­ків (із східноєвропейських країн до західноєвропейських). Міграція некваліфікованих робіт­ників (із країн, що розвиваються розвинених країн)

Посідає 3-тє місце після торгівлі нафтою і нафтопродуктами та автомобілями. Прибутки від ту­ризму досить вагомі для розвитку деяких європейських країн розвиваються
Міжнародний об­мін науково-тех­нічними знання­ми, розробками та проектами


Основні форми міжнародних економічних зв’язків
Міжнародне
виробниче
співробітництво

Міжнародні кредитно- фінансові відносини

Міжнародна
торгівля

Міжнародні
послуги

Надання займів, кредитів,
інвестицій. Головні експорте­ри капіталу: США, Німеччи­на,
на, Велика Британія, Японія,

Світовий обіг —
13 трлн. дол.
(2015 р.), 70% розвинені країни­
нені країни

Надання послуг:
транспортних, бу-­
дівельних, страхо-­




Спеціалізація та



кооперування між



підприємствами



вих, рекламних,
різних країн

Нідерланди, країни ОПЕК


медичних та ін.
Види міжнародної економічної інтеграції
Преферен-
ціальна зона

Зона
вільної торгівлі

Митний союз

Спільний
ринок

Економічний
союз


Скасування мита у взаєм­ній торгівлі членів союзу й встановлен­ня єдиного митного та­рифу щодо інших країн


Пільговий торго­вельний режим— зменшення тарифів на імпорт това­рів

Район або місто з ви­гідним ЕГП, що має пільговий податко­вий і митний режими з метою залучення фі­нансових, матеріаль­них, технологічних і трудових ресурсів


Об’єднання націо­нальних госпо­дарств декількох країн у єдиний ринок з вільним переміщенням товарів, капіталів і робочої сили

Найбільш складна форма, яка передбачає проведення спільної еконо­мічної політики в усіх сферах господарства


Світовий ринок - система обміну товарами і послугами, що виникла на основі міжнародного поділу праці й міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Функціонально світовий ринок є полем та результатом докладання праці, капіталу, природних та інших ресурсів. Організаційно цей ринок є сукупністю прямих взаємовигідних договорів (між рівноправними партнерами), спрямованих на задоволення потреб у товарах та послугах, забезпечення необхідними ресурсами та отримання доходу.
Світовий ринок утворився наприкінці XVIII ст. у результаті активізації торгівлі між країнами. 
Етапи еволюції світового ринку: внутрішній ринок (форма господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари всередині країни), національний ринок (внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців), міжнародний ринок (частина національних ринків, що безпосередньо пов'язана із закордонними ринками).
Основи світового ринку: матеріально-технічні (міжнародний поділ праці); соціально-економічні (економічне відособлення суб'єктів в особливій національно-господарській формі, що обумовлює товарно-грошовий характер зв'язків між ними).
Суб'єктами світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні, регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації, міжнародні організації (при наданні фінансово-кредитної допомоги та інвестиційних коштів), транснаціональні корпорації та міжнародні об'єднання, окремі особи.
Об'єктами світового ринку є товари й послуги, що обертаються в міжнародній торгівлі, фактори виробництва.
За об'єктною ознакою структури світового ринку зазвичай виділяють наступні сегменти.
                                              Світовий ринок
Ринок товарів і послуг,
у т. ч. науково-технічних
Ринок
капіталу
Ринок робочої сили
Ринок цінних паперів
Ринок
валют
 Структура світового ринку
Інфраструктура світового ринку представлена міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами і організаціями як загальносвітового (СОТ, Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд, Європейський Союз тощо), так і регіонального значення (Європейський банк реконструкції та розвитку  та НАФТА, АСЕАН тощо).
3. Види і показники міжнародної торгівлі
Видами міжнародної торгівлі є: експорт (реалізація товарів і послуг за кордон) та імпорт (придбання товарів і послуг за кордоном).
Форми міжнародної торгівлі представлені: обміном споживчими вартостями (засоби виробництва й предмети споживання); обміном технологіями (ліцензії, патенти, «ноу-хау»); торгівлею послугами (інжиніринг, консалтинг, обробка та передача інформації, експертиза проектів); безвалютним товарообігом (компенсаційні угоди, бартер кліринговий і паралельний).
Кількісна оцінка міжнародної торгівлі надається за допомогою відповідних показників. Наприклад, сума експорту та імпорту є зовнішньоторговим оборотом країни. Зовнішньоторгова квота: відношення зовнішньоторгового обігу до обсягу валового внутрішнього продукту країни:
1) Зовнішня торгівля товарами
Зовнішня торгівля товарами — найстаріша форма міжнарод­них економічних відносин. Незважаючи на відносне зменшення значення, вона продовжує відігравати важливу роль у розвитку господарства всіх країн світу.
Обсяг світового експорту товарів на початку ХХІ ст. перевищив
12.трлн. дол. США та продовжує щорічно збільшуватися. В епоху НТР суттєво змінилася товарна структура торгівлі. У структурі експорту спостерігається зниження часток сільськогосподарської продукції та мінеральної сировини.
Завдання 1. Ознайомтеся з частками регіонів у зовнішній тор­гівлі світу та поясніть, чому їх розподіл відбувається саме в такий спосіб. УСНО
Розподіл зовнішньої торгівлі за регіонами світу
Регіон
Частка у зовнішній торгівлі
Західна Європа
45 %
Країни Азії (без Японії)
20 %
США та Канада
16 %
Японія
9 %
Інші країни світу
10 %

Більша частина обороту загальносвітової зовнішньої торгівлі товарами — це результат взаємних торговельних зв’язків між еко­номічно розвиненими країнами. Останніми десятиріччями стрімко зростає частка Китаю.
Завдання 2. Порівняйте показники експорту та імпорту провід­них країн та визначте, які країни мають додатне торгівельне саль­до, а які — від’ємне. УСНО
Провідні країни у світовій зовнішній торгівлі (2016 р.)
Головні
експортери
товарів
Вартість експорту, млрд дол.
Головні
імпортери
товарів
Вартість імпорту, млрд дол.
Німеччина
895
США
1475
Китай
850
Китай
830
США
795
Німеччина
720
Японія
540
Велика Британія
440
Франція
420
Франція
420
Велика Британія
350
Японія
400

Завдання 3. Наведіть декілька прикладів товарів, які експор­тують або імпортують провідні країни.ПИСЬМОВО
2) Кредитно-фінансові відносини
Кредитно-фінансові відносини (міжнародна міграція капіталу) полягають у вивезенні капіталу, що відбувається у різних формах:
•                     міжнародні займи і кредити (вивезення позикового капіталу);
•                     прямі закордонні інвестиції (капіталовкладення, що передба­чають створення власного виробництва за кордоном, або при­дбання контрольного пакету акцій місцевих кампаній).
Вагомий вплив на всю світову економіку справляють прямі ін­вестиції, які мають тенденцію до стрімкого зростання. Так, якщо на початку 80-х років їх загальний обсяг у світі становив 450 млрд дол., то наприкінці 90-х років — понад 3 трлн дол., а на початку ХХІ ст. — 3,5 трлн дол. Активну роль у нарощуванні прямого за­рубіжного інвестування відіграють ТНК, котрим належить основна його частина.
На сучасному етапі практично всі країни є як експортерами, так і імпортерами прямих інвестицій, хоча їх розподіл на терені світового господарства досить нерівномірний. Нині у світі сформу­валась триполюсна структура прямих іноземних інвестицій: США, Європейський Союз, Японія. На них припадає 4/5 загального об­сягу міжнародних інвестицій. Для країн, що розвиваються, та кра­їн з перехідною економікою найбільшим регіоном розміщення іно­земного капіталу є Південно-Східна Азія, в тому числі й Китай, який домінує в азіатському інвестиційному бумі.
Важливими регуляторами міжнародного руху капіталу є Між­народний банк реконструкції та розвитку(МБРР) та Міжнародний валютний фонд (МВФ).
1)               Надання послуг
Світовий ринок послуг — це система міжнародних відносин, що існує на основі міжнародного поділу праці, де основним товар­ним об’єктом виступають різноманітні види послуг. Охоплює науково-технічне співробітництво, міжнародний туризм, тран­спортні послуги.
Науково-технічне співробітництво є важливою формою міжна­родних економічних зв’язків, яка обумовлена НТР та поглиблен­ням міжнародної спеціалізації не лише у виробництві, а й галузі наукових досліджень. Вона проявляється в міжнародному обміні науково-технічними знаннями, а також у здійсненні спільних на­укових розробок і проектів.
Найбільш раціональними й ефективними формами цього спів­робітництва є:
•                     створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабора­торій для використання новітніх науково-технічних ідей, кон­струювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;
•                     спільні експерименти в галузі вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показни­ків роботи;
•                     спільні дослідження та вивчення закордонного досвіду в галузі організації виробництва і праці;
•                     поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики;
•                     організація підготовки кваліфікованого дослідницького персо­налу.
Завдання 4. Наведіть приклади галузей науково-технічного співробітництва, в яких Україна може брати участь як повноправ­ний партнер.ПИСЬМОВО
2)               Основні види посередницьких операцій
1.                Продаж машин і обладнання відбувається у зібраному й розібраному вигляді; у формі комплектного обладнання (обладнання промислового підприємства, що являє закінчений технологічний процес); через міжнародні торги - тендери бувають відкриті (для усіх бажаючих) та закриті (для обмеженого кола фірм).
2.                Міжнародна торгівля сировинними товарами може бути: внутрішньокорпоративною (між материнськими й дочірніми фірмами ТНК); через компенсаційні угоди; через асоціації експортерів сировини; на міжнародних товарних біржах.
3.                Міжнародна торгівля послугами відбувається у формах: фрахтування, міжнародного туризму, ліцензійної торгівлі (патентного й безпатентного передавання винаходів, технологічного досвіду, промислових секретів і комерційних знань тощо за винагороду (роялті або паушальні платежі), інжинірингу (комплекс послуг комерційного характеру з підготовки та забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, обслуговування будівництва та експлуатації виробничих, інфраструктурних, сільськогосподарських об'єктів тощо).
6) Характерною особливістю сучасної світової торгівлі є широке розповсюдження так званої зустрічної торгівлі, на яку, за деякими оцінками, припадає від 20 до 30% міжнародної торгівлі. До операцій зустрічної торгівлі відносять зовнішньоторговельні операції, при яких покупець фінансує частину своєї закупівлі виручкою від реалізації на зовнішньому ринку конкретного набору товарів або послуг за допомогою продавця. Найбільш поширені в практиці зустрічної торгівлі бартерні операції (безвалютний, але оцінений обмін товарами), зустрічні закупівлі експортерами на частину вартості товарів, що постачаються країні-імпортеру, компенсаційні угоди (погашення фінансового або товарного кредиту виробленими товарами), офсетні операції (включення в матеріал, що експортується, елементів, вироблених у країні-імпортері).

ВИСНОВКИ
•                     Існує багато форм міжнародних економічних відносин, на гео­графію яких впливає міжнародний географічний поділ праці.
•                     Найбільш розвиненою формою міжнародних економічних зв’язків є зовнішня торгівля.
•                     3/4 всієї світової торгівлі припадає на економічно розвинені країни.
•                     Стійка тенденція зростання вивезення капіталу поглиблює міжнародний географічний поділ праці, сприяє розвитку про­дуктивних сил за умов НТР.
•                     Міжнародне науково-технічне співробітництво сприяє об’єд­нанню зусиль світового співтовариства для впровадження гло­бальних наукових проектів та розв’язання глобальних проблем.
•                     На початку ХХІ ст. туризм перетворюється у потужну галузь світової економіки, яка за обсягами надходжень поступається лише обсягам торгівлі нафтою та автомобілями.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати параграф підручника 40 , конспект.
ЗАВДАННЯ ПО ТЕКСТУ.
21.04.2020
Тема. Туризм. Туризм як складник національної економіки, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура. Туризм в Україні. Особливості природних рекреаційних ресурсів. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні. Туристичні райони в Україні.

1. Туризм як складник національної економіки України, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура.
 Розповідь учителя
За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце.
Згідно рейтингу Всесвітньої Організації Туризму, Україна займає 8 місце у світі за кількістю туристичних візитів. Країну щороку відвідують більше 20 мільйонів туристів , в першу чергу із країн східної Європи, а також західної Європи, США і Японії. Сфера індустрії гостинності України включає як активні види відпочинку і спортивного туризму, (наприклад гірськолижний спорт) так і подорожі пізнавального характеру, на базі багатої археологічної і релігійної історії країни. У світі стають відомими численні лікувальні курорти, розташовані буквально у всіх регіонах України.
Реалізація розвитку туристичної індустрії в умовах ринку можлива при наявності чотирьох основних складових: капіталу; технології; кадрів; туристичних ресурсів.
Під рекреаційно-туристичними ресурсами в широкому розумінні цього терміну маються на увазі такі: економічні; природні; кліматичні; культурно-історичні; трудові; фінансові; соціальні; виробничі.
Природний потенціал України складають узбережжя Чорного, Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більш як 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 11 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятники садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, але й міжнародне значення.
Туристичні ресурси мають такі основні властивості: привабливість, кліматичну привабливість, доступність, ступінь вивченості, екскурсійна значимість, пейзажні та відеоекологічні характеристики, соціально-демографічний стан, природничі запаси, спосіб використання тощо.
Дані ресурси використовуються в оздоровчих, туристичних, спортивних та пізнавальних цілях. Наприклад, у Карпатському регіоні є ресурси для спортивного виду рекреаційної діяльності. Це стосується гірськолижного, туристичного, мисливського, спелеологічного підвидів.
Туристичні ресурси умовно можна поділити на три групи: природні, інфраструктурні, історико-культурні.
Незважаючи на свою соціально-гуманну роль, туризм впливає на екологію. Зменшення впливу індустрії туризму на екологію регулюється на державному та міжнародному рівнях за рахунок: екологічної просвіти, обмеження рекреаційно-туристичного навантаження на природні ресурси, податкового регулювання.
Факторами формування територіальних туристично-рекреаційних об'єднань виступають: спільність території; ступінь зосередження (локалізація) рекреаційних закладів; інтенсивність зв'язків між ними та закладами, що їх обслуговують; наявність туристичних маршрутів; обсяг рекреаційних послуг тощо.
Виходячи з цих основних ознак в Україні можна виділити   декілька рекреаційних районів з різною спеціалізацією, ступенем освоєння, перспективами розвитку, значенням їх для народногосподарського комплексу як регіону, так і України в цілому.


Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.
 «7 чудес України».
Перші об’єкти, що знаходяться на території України, були занесені в список в 1990 році на 14-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З них шість включені в список за культурними критеріями і один об’єкт – за природними.
1. Київський Софійський собор і Києво-Печерська лавра (1990)
Софійський Собор – християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури і монументального живопису XI-XVIII століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Покликаний стати суперником храму Айя-Софія в Константинополі, Софійський собор символізував становлення Києва – столиці християнського князівства, як «Нового Константинополя». Собор був зведений в XI столітті, невдовзі після хрещення Русі (988 р) за князя Володимира.
Успенська Києво-Печерська лавра – одна з найбільших православних святинь України, визначна пам’ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври. З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році Києво-Печерська лавра була постійним центром православ’я на Русі. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому в 1996 році було присвоєно статус національного. Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини комплексу відкриті для відвідувачів. З 2007 року Києво-Печерська лавра також входить в список Семи чудес України. Саме цього об’єкту привласнений критерій «шедевр людського генія».
2. Ансамбль історичного центру Львова (1998). Історичний центр Львова – перший район Львова, де було засновано місто. Це політичний, економічний і культурний центр міста. Територія ансамблю історичного центру складається з 120 га давньоруської та середньовічної частини міста, буферна зона визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га. Особливо цінними є архітектурні твори площі Ринок, вулиць Вірменської та Руської. Художню цінність європейського масштабу мають Вірменський собор, Успенська церква, собор Святого Юра та Домініканський костел.
3. Пункти геодезичної дуги Струве (2005)
Дуга Струве – це ланцюг тріангуляційних пунктів, що простягнулася на 2820 км по території десяти європейських країн, від Хаммерфеста в Норвегії до Чорного моря. Ці опорні точки спостережень були закладені в період з 1816 по 1855 рік астрономом Фрідріхом Георгом Вільгельмом Струве (він же Василь Якович Струве), який справив таким чином перший достовірний вимір великого сегмента дуги земного меридіана. Це дозволило точно встановити розмір і форму нашої планети, що стало важливим кроком у розвитку наук про Землю і топографічного картування.
Спочатку дуга складалася з 258 геодезичних «трикутників» (полігонів) з 265 основними тріангуляційними пунктами. У список об’єктів всесвітньої спадщини увійшли 34 таких пункти (найкраще уцілілих до теперішнього часу). Вони марковані на місцевості найрізноманітнішим чином: видовбані в скелях поглиблення, залізні хрести, піраміди з каменів або спеціально встановлені обеліски.
4. Незаймані букові ліси Карпат (2007)  Букові ліси Карпат – транснаціональний серійний природний об’єкт з десяти окремих масивів, розташованих уздовж осі завдовжки 185 км. Їх роль незамінна для розуміння процесів поширення деревної рослинності в Північній півкулі в різному природному оточенні. Нове розширення Списку включає п’ять лісових масивів загальною площею 4391 га, на додаток до 29 278 га букових лісів Словаччини та України, внесених до списку ЮНЕСКО в 2007 році.
5. Резиденція митрополитів Православної церкви Буковини і Далмації (2011)
Резиденція була побудована на місці старого єпископського палацу в 1864-1882 роках за проектом чеського архітектора Йозефа Главки. Об’єкт включає духовну семінарію і монастир і є видатним прикладом історичної архітектури XIX століття. Домінантою Семінарського корпусу є хрестоподібна церква, увінчана куполом. Її оточують парк і сад з рідкісними породами дерев. Ансамбль втілює архітектурні та культурні впливи багатьох епох і відображає впливовість Православної церкви за часів правління Габсбургів. Зараз тут розташовані центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
6. Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (2013)
Херсонес Таврійський – місто, засноване стародавніми греками на Гераклейському півострові на південно-західному узбережжі Криму в 422-421 роках до н. е. як давньогрецька колонія. Протягом двох тисячоліть Херсонес був великим політичним, економічним і культурним центром Північного Причорномор’я, де був єдиною дорійською колонією. Херсонес був торговим містом, яке зникло, не витримавши конкуренції з генуезцями. Зараз є історико-археологічним заповідником.
7. Дерев’яні церкви Карпатського регіону (2013).
У 2013 році ЮНЕСКО внесла до Списку всесвітньої спадщини 16 унікальних дерев’яних церков, які відносяться до XVI-XIX століть. Половина з них розташовані на території Польщі, решта – в Україні. У кожному з цих споруд чітко простежуються елементи православного зодчества. Відмінності полягають лише в місцевих традиціях, які дають про себе знати в кожному історико-культурному регіоні. Представлені типи архітектури: гуцульський, галицький, бойківський і лемківський.
     У список увійшли: Церква Святого Юра (Дрогобич, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Матков, Львівська обл.), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Нижній Вербіж, Івано-Франківська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Потелич, Львівська обл.), Церква зішестя Святого Духа (Рогатин, Івано-Франківська обл.), Церква Святого Архангела Михаїла (Ужок, Закарпатська обл.), Церква Вознесіння Господнього (Ясіня, Закарпатська обл.), Церква Святої Трійці (Жовква, Львівська обл.).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати  параграф підручника  41. заповнити таблицю на сторінці 229 ПИСЬМОВО




Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)