ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

 

       В основу побудови змісту й організації процесу навчання географії покладено компетентнісний підхід, відповідно до якого кінцевим результатом є сформовані  ключові, міжпредметні та предметні компетентності учнів

На сучасному етапі важливою проблемою реалізації компетентісного підходу до навчання на уроках географії є використання новітніх освітніх ідей та педагогічних технологій .

Відповідно до змісту науки географії предметні компетентності можна розділити на п'ять груп:

- Природнича компетентність.

- Соціально-економічна компетентність.

- Екологічна компетентність.

- Просторова компетентність.

- Краєзнавча компетентність.

Формування природничої компетентності учнів базується на прийомах дослідницької роботи (аналіз, синтез, порівняння, співставлення, аргументованість (доказовість). Критерії щодо оцінювання навчальних досягнень учнів складені відповідно до компетентнісного підходу. Учень із сформованою природничою компетентністю:

- називає і показує на карті тектонічні структури, низовини, височини, гори, вершини, родовища корисних копалин України;

- наводить приклади поширення корисних копалин, основних типів і форм рельєфу;

- формулює поняття: «платформа», «щит», «область складчастості»;

- визначає вік гірських порід за геологічною картою;

- порівнює особливості природних умов території в різні геологічні ери;

-  пояснює вплив дніпровського зледеніння, лесонакопичення, неотектонічних рухів на формування рельєфу;

- встановлює взаємозв’язки основних форм рельєфу з тектонічними структурами;

- оцінює вплив людини на рельєф, наслідки використання корисних копалин;

- висловлює судження щодо раціонального використання корисних копалин та охорони надр;

- знає і розуміє явища і процеси, що відбуваються в географічній оболонці Землі;

- вміє  виявляти та встановлювати взаємозв'язки між компонентами природи;

- застосовує свої знання під час вирішення практичних завдань дослідницького змісту;

- виявляє ставлення щодо власного вкладу у вивчення природи.

Формування соціально-економічної компетентності учня є основою для успішної адаптації у сучасному суспільстві, готовності до ефективного здійснення професійно-трудової діяльності.

Учень із сформованою соціально-економічною компетентністю:

- знає  соціально-економічні процеси України та світу;

- розуміє зміни в соціальному  і економічному розвитку;

- вміє складати структуру соціальної сфери, характеризувати господарство України та світу;

- застосовує свої знання, які набуті на уроках соціально-економічної географії;

- виявляє ставлення до сучасних соціально-економічних змін в Україні і світі;

- оцінює  власний вклад у вирішенні проблеми соціально-економічного розвитку країни;

- усвідомлює  значення соціальної сфери у розвитку економіки країни.

Екологічна компетентність визначається в здатності особистості до діяльності, коли набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати  дії,  усвідомлюючи їх наслідки для довкілля [3].

Екологічна компетентність – це здатність особистості приймати рішення і діяти так, щоб завдавати довкіллю якомога меншої шкоди; здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності [6].

Учень із сформованою екологічною компетентністю:

- знає  основи наукових знань про складні зв’язки і взаємодію між природою, суспільством і господарством, про принципи раціонального користування і охорони природи;

- розуміє  екологічну ситуацію в регіоні, державі, світі;

- усвідомлює актуальность екологічних проблем у світі;

- вміє наводити приклади впливу природи на умови життя людини;

- застосовує свої знання під час пошуку шляхів вирішення екологічних проблем рідного краю;

- виявляє ставлення щодо формування почуття відповідальності за свої вчинки перед сучасниками та майбутніми поколіннями людей;

- оцінює  власні можливості щодо вирішення екологічних проблем.

Основою нашої поведінки повинно стати правило жити відповідно до законів природи.

Структуру просторової компетентності складають: територіальний аспект у вивченні природи та господарства, географічний  простір, географічне середовище, географічна карта, географічна топоніміка. Складовою  просторової компетентності є картознавча компетентність. Карта дає просторовий образ території; є «другою мовою» в географії;  «альфою і омегою» географії.

Учень із сформованою просторовою компетентністю:

- знає карту –  чітко уявляє взаємне розташування, відносні розміри, форму і назви об’єктів, що вивчаються в курсі шкільної географії;

- розуміє карту — засвоїв основні її властивості, види карт, умовні позначення, прийоми використання;

- читає карту — поєднує  умовні знаки,  виявляє розміщення і взаємозв’язки компонентів природи та людської діяльності;

- вміє співвідносити природні явища і процеси з географічним положенням  країн;

- застосовує  свої знання під час виконання практичних робіт, під час роботи з контурною картою;

- виявляє ставлення щодо умов проживання в різних регіонах світу;

- оцінює вплив географічного положення на рівень соціально-економічного розвитку країни;

Формування краєзнавчої компетентності учнів відбувається на уроках географії в 6-10 класах, коли на прикладах природи і господарства рідного краю можна визначати закономірності розвитку природних комплексів материків Землі, господарства України та світу. Краєзнавча компетентність – це  формування в учнів емоційно-почуттєвих образів географічних об’єктів вивчення та використання потенціалу краєзнавчого матеріалу. В таких умовах  реалізується одне з найголовніших правил дидактики: «від простого до складного», «від відомого – до невідомого», «від близького до далекого».

Учень із сформованою краєзнавчою компетентністю:

- знає природу, культуру, господарство рідного краю;

- вміє порівнювати нові  факти із своїми життєвими спостереженнями, виявляє у них риси схожості та відмінності;

- позначає на карті основні центри розвитку промисловості та сільського господарства, культурні та природоохоронні об’єкти свого регіону;

- порівнює географічне положення, розміри, кількість населення, показники соціально-економічного розвитку свого регіону із сусідніми;

- аналізує проблеми і перспективи розвитку свого регіону;

- виявляє внесок регіону в розвиток України;

- застосовує знання у стандартних та нестандартних ситуаціях;

- використовує знання про рідний край і знаходить шляхи для їх реалізації;

- оцінює явища, процеси рідного краю, перспективи розвитку свого регіону;

- виявляє розуміння проблем рідного краю та шукає шляхи їх реалізації.